Вчора по дорозі додому я зайшов у супермаркет і купив хліб, яблука, ковбасу, сир. Всього на 43,88 грн., в тому числі ПДВ – 7,31 грн.
За рік наша сім`я з 4-х осіб купує продуктів харчування та інших товарів народного вжитку десь на 40 тис. грн., сплачуючи при цьому 6,7 тис. грн. ПДВ. Будучи законослухняними громадянами України ми купуємо товари за ціною, на 20 відсотків вищою за їх собівартість. І ці 20 відсотків – це наш внесок до бюджету держави.
Але чи державі ми їх платимо?
Отож, вчора, здійснюючи рядову, щоденну покупку товарів, я заплатив 7,31 грн. податку на додану вартість.
Та до бюджету ці гроші потраплять не скоро, якщо взагалі потраплять. На початку червня супермаркет збере всі отримані за травень від постачальників хліба, яблук, ковбаси, сиру податкові накладні, і може виявитися так, що не він сплатить державі отриманий від мене ПДВ, а ще й держава буде винна йому.
А втім супермаркети рідко нахабніють до такої міри. Тож якусь суму все ж перерахують до бюджету. Десь так 31 коп. зі сплачених мною 7,31 грн. А за решту суми податківці змушені будуть поборотися, доводячи, що яблука він придбавав у фізичної особи – неплатника ПДВ, хоча в накладній вказана юридична особа (назвемо її «Роги і копита»), яка не має складів, холодильників, автотранспорту, вантажників і водіїв, у якої підставний директор ніколи не отримував заробітну плату, яка за юридичною адресою не знаходиться, і ПДВ, вказаний у податковій накладній, ніколи не сплатить до бюджету.
Однак податкове законодавство виписано так, що папірець від фірми «Роги і копита», який насправді не коштує паперу, на яком надрукований, дозволяє супермаркету залишити сплачені мною 7,31 грн. собі.
Але ж платником податку на додану вартість є я, звичайна людина, яка купує продукти, одяг та інші товари. Отримувачем повинен бути Державний бюджет.
То нехай супермаркет перерахує отримані від мене кошти до бюджету, а якщо має на те право – подасть заявку на відшкодування з бюджету сум, вказаних у отриманих ним від постачальників податкових накладних.
При цьому право на відшкодування повинна давати не сама накладна, а факт сплати постачальником ПДВ, записаного в ній.
Цей факт нескладно перевірити. Тож отримавши підтвердження податківців супермаркет отримає надмірно сплачену суму ПДВ на рахунок або право зменшити сплату ПДВ у наступному місяці.
За таким принципом працюють експортери.
За таким принципом можуть працювати всі.
Нехай податківці не ганяються за фірмами-метеликами. А супермаркети обирають собі постачальниками платників ПДВ, а не сумнозвісних «власників» свідоцтв платника ПДВ.
Я захищаю не податківців, надаючи їм право перевірити кожну податкову накладну. Я захищаю свої 7,31 грн. ПДВ, які я сплатив у супермаркеті, і які завдяки системі не можуть потрапити до бюджету у тій сумі, що заплатив я, кінцевий споживач. Адже це мої гроші, мій щоденний внесок до бюджету держави.
На базарі яблука дешевші. Але я обираю супермаркет, де в чеку бачу суму ПДВ, яку плачу до бюджету України.
І я не хочу, щоб завдяки «старим» чи «новим» схемам сплачені мною кошти не доходили до бюджету.
Шановні депутати, зробіть так, що право на податковий кредит надавав не папірець, а факт сплати податкового зобов’язання постачальником.
Адже поки система «діє», дурять весь народ, 40 з лишком мільйонів кінцевих споживачів. Адже ПДВ є в підгузниках і дитячих іграшках, в солодкому і в гіркому, твердому і рідкому, у всьому, що продається за гроші, навіть у ліках...
