Телевізор і телебачення невід'ємна частина нашого дозвілля у 21 столітті. Хоча ще 80 років тому про зображення, яке передається на відстані, люди лише мріяли, а письменники писали фантастичні твори. Нині "чарівний екран" є в оселях майже у всіх жителів Рівненщини. А перший місцевий має вдячну аудиторію в понад 700 тисяч чоловік. І ще має гарну дату в календарі — саме сьогодні Всесвітній день телебачення.

У місцевої тележурналістики жіноче обличчя, хоча чоловічі руки і плечі, які носять важкі камери та штативи. У більшості редакцій ведучі новин, кореспонденти, автори програм саме представниці слабкої статі. Вони щодня "на вільних просторах області збирають урожай новин, відбирають, обробляють і видають вже готові страви в ефір". Якщо ж запитати про професійне свято, то:

Всесвітній день телебачення гарна дата в календарі, але без традицій в Україні. Хоча ідея закладена масштабна - 21 листопада державам було запропоновано відзначати обмінюючись телепередачами, які присвячені проблемам миру, безпеки, економічного і соціального розвитку. А от смаки у глядачів різні.

Виділяє час на перегляд телепрограм і головний міліціонер області. У його робочому кабінеті телевізор - важливий атрибут служби.

Ще один глядач, який не пропускає місцеві новини, і часто є героєм сюжетів.

На Рівне нщині охоплення телебаченням домогосподарств сягає 98%. Кольорові телевізори має приблизно 375 тисяч квартир і будинків. У половини сімей у помешканнях 2 і більше телевізорів. А в 14% ще й супутникові антени.

Коли закінчується робочий день мами та дружини журналістки, ведучі, автори, режисери поспішають додому, бо там їх чекає ще приготування вечері та інші побутові клопоти. Поза екраном ми всі люди. Навіть у свято.