Забезпечив водою майже дві сотні українських сімей у селах та містах Рівненщини, Житомирщини, Тернопільщини. Кореччанин Анатолій Євтушок все своє життя пропрацював водієм. А от криниці почав копати, бо до цього лежала душа. Коли ж вийшов на пенсію, то зміг цьому захопленню присвятити увесь час. І хоча професія копача кололдяза зникаюча, секрЕти дідуся переймають і два його онуки. Адже від ковтка чистої джерельної воли навряд чи відмовиться спраглий подорожній.

Півтори сотні криниць за 40 років викопав кореччанин Анатолій Євтушок. У своєму рідному місті він знає, де можна знайти воду і як її здобути. Адже частина Корця збудована на високих кам'яних пагорбах і щоб дістатися види, потрібно заглибитись на півтори сотні метрів. За своє життя копав колодязі майже по всій західній Україні. Чоловік каже, що не боїться йти під землю і не уявляє свого життя без води. А от на дах не виліз би.

ДОсвід у Анатолія Євтушка переймає 2 учнів. І вчаться біля дідуся копати 2 онуків підлітків. Водночас, він розуміє, яка небезпека ховається під товщею землі, глини та каміння. І радіє, що Бог милував і небезпека оминула.

За роки роботи Анатолій Євтушок удосконалив знаряддя роботи: приладнав до лопатки ручку, щоб легше було виймати землю, прилаштував фартук на спину, щоб не протирався одяг. Жартує, що після першої криниці виліз назовні майже голий. Самостійно змайстрував зручну мотузяну драбину. Чоловік зізнається, що він як чобтар без чобіт: досі не мав біля дому колодязя і за водою ходив у другий кінець вулиці. За літо зібрався з силами і викопав власну глибоченну криницю, щоб продовбати каміння позичав перфоратор, і тепер мріє провести у хату водогін.