Трагічні події на Волині 1943 року, котрі увійшли в історію під жорсткою назвою "Волинська різня" - чи не найсуперечливіша та найскладніша сторінка в історії взаємин України та Польщі. Напередодні сімдесятої річниці трагедії українці та поляки спільно провели масштабний проект «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943», головною метою якого стало документальне підтвердження того, що українці та поляки Волині не тільки ворогували, але й співпрацювали, допомагали та рятували одне одного під час Другої Світової війни. Волонтери з обох країн збирали свідчення очевидців тих подій, а згодом це вилилося у книгу.

За два тижні двадцять волонтерів з України та Польщі об'їздили міста та села Рівне нської та Волинської областей. Вони зустрічались з бабусями та дідусями, які були очевидцями кривавих подій на Волині під час Другої Світової війни. Вдалось почути набагато більше, аніж очікували. Зібрали 150 свідчень. Розповіді були різні, однак в усіх звучало те, що прості люди, незважаючи на національність, допомагали один одному. Так, старенька з одного із сіл Ковельського району згадує, що не лише годувала, а й залишала на ніч поляків, ризикуючи власним життям.

Сергій Гладишук вперше зайнявся збором фактів у жанрі усної історії. Розповідає, що найбільше вразило його.

Усі розповіді вмістилися у книзі "Поєднання через важку пам'ять. Волинь 1943". Вона видана у тисячі екземплярів на трьох мовах: українській, польській та англійській. Організувало проект польське товариство "Панорама культур". Воно дарує ці книжки у навчально-освітні заклади, бібліотеки та громадські організації.

Завдяки дослідженням стало зрозуміло, що співпраця й допомога між жителями двох країн було явищем абсолютно звичним й нормальним. А ще волонтерів вразила невідповідність того, що пережили й пам’ятають люди з Волині, і того, що написано в книжках як польських, так і українських істориків. Припиняти історичні дослідження заради єднання двох країн у товаристві не збираються. Нині готуються у подорож на Галичину.