Вчитель за фахом, колишній кадровик і місяць як безробітна. Тепер Оксана Чайковська опановує новий фах — поводиря. На громадські роботи вона просилася сама, щоб не сидіти вдома.
Супровід незрячих "заморозили" бо змінили законодавство про громадські роботи. Рівне у 2011-му стало пілотним містом, де запрацювала така допомога.
На шість місяців сліпі залишилися без допомоги поводирів. Найважче, кажуть, було, коли лежав сніг.
З цього тижня супровід незрячих після перерви у шість місців таки відновили.
Наталія Дячук працює диспетчером: приймає замовлення від незрячих й розподіляє по викликах поводирів. Скористатися супроводом можуть лише інваліди зору І групи. Поки замовлень, каже, небагато.
Троє незайнятих працюють очима для тих, хто не бачить. Найчастіше ведуть до поліклініки, аптеки, банку чи магазину. Без сторонньої допопги, нарікають незрячі, іноді їм непройти.
А ще щоб пройти самостійно, незрячим треба знати маршрути детально: де перейти дорогу, де встановлені рекламні щити, де паркуються авта, де збудовані сходи та навіть їхню кількість. Про це все незрячим розповідаєють поводирі. тепер, каже Оксана, приглядається до усього, що бачить і обов'язково коментує.
Служба супроводу працюватиме до кінця листопада. До того часу місцеві чиновники передбачили співфінансування громадських робіт. Незрячі знову непокояться: у найскладнішу пору року, взимку, вони можуть знову залишитися сам на сам із своїми турботами.
