Дивний слоник

 

У слона великі бивні,

Слоник каже: - „Дуже дивно?

Я в водичку зазираю,

Бивнів дивних я не маю.

Може зовсім я не слоник,

Може зебра, а чи коник?...

Мабуть я гіпопотам,

Вже не знаю хто я й сам?

 

 

Лісові сни

 

Думає ліс, сопе, дрімає:

Он там десь білка засинає,

Сова  спросоння щось бурмоче,

Бо прокидатися не хоче.

Джмелик заснув у лоні квітки,

В ліжечках сплять маленькі дітки.

 

 

У світі казки

 

Спустилась на землю ніч темноока,

Засвітила у небі яскраві вогні,

А на дворі мороз розгулявсь срібно-щокий,

В хаті казочку мама читає мені.

 

Коні білі, мов сніг із срібними гривами,

Понесуть мене вдаль, де палає вогонь,

Там дванадцять братів дзвінко-мовними  співами,

Сиплять срібло іскристе із мужніх долонь.

 

 

Про все розкажуть нам книжки.

 

Про все розкажуть нам книжки,

Для нас вони, як подружки,

З ними цікаво спілкуватись

І дивний світ розпізнавати.

 

У світі є чимало див:

Є диво квіти, диво-птахи,

Диво-дерева, диво-комахи,

Тварини, риби в морському лоні,

Весь дивний світ в наших долонях.