Це народжується поліський серпанок — найтонша тканина із лляних ниток. Ще сто років тому із такої дівчата собі та нареченому майстрували сорочки на весілля.
Узявся відрождувати давні ткацькі традиції фінансист, голова ради всеукраїнської асоціації пенсіонерів Володимир Дзьобак. Стомився каже від цифр, три роки уже шукає порятунку від них у нитках й давніх узорах. На Радивилівщині, звідки родом, заснував "Музей-майстерню" ткацтва.
Його "Музей-майстерня" розпочалася із цього столітнього верстата. Тепер у колекції півсотні ткацьких інструментів. Реманент шукали через місцеві газети. І ткаль теж, через оголошення.
Нині у "Музеї-майстерні" працює дві ткалі. Як заправляти нитки у верстат, куди протягувати човник та як підбивати ряди бердом навчала їх професійна ткаля із Канева Олена Жолоб. Вона ж розбирала давні волинські тканини, щоб виткати такі ж.
Три роки навчання й практики і ткалі "Музею-майстерні" відтворюють давні строї із сучасних нитОк один в один. Щоправда український традиційний одяг тепер тчуть із італійського, французького або китайського льону та російської чи турецької вовни на верстатах зібраних із новозеландських комплектуючих. Відродження льонарства та коноплярства, каже дослідник традицій волинського ткацтва, ще теж попереду.
Розповісти про волинські ткацькі традиції, дослідник мріє усьому світу. У травні він збирається показати національні строї у Франції на чемпіонаті світу з історичного середньовічного бою. У липні ткалі дадуть майстер-клас на фестивалі ткацтва, що пройде у Радивилові та селі Пляшева. "Музей-майстерня" уже розширюється, нині шукають ще трьох ткаль. Пропонують безкоштовне навчання та 1250 гривень зарплатні. А згодом киянин візьметься за відродження кераміки й бондарства на півдні Волині.
