Підопічні Острозького психоневрологічного інтернату до Дня соціальної справедливості підготували концерт: співають українські пісні, розповідають вірші про Батьківщину. Сьогодні в національному вбранні і Людмила Мельничук. Жінка живе в закладі півтора роки. До Пасхи, каже, діти обіцяють забрати додому.
У Людмили є всі покази щоб повернутися, розповідають в інтернаті. Втім, залишають його стіни дуже рідко - за 14 останніх років лишень двоє. А все тому, що більшість має діагнози, які унеможливлюють їхнє перебування в суспільстві. А декому і немає куди їхати. В закладі живуть, інколи розважаються, за бажанням працюють. Ось на цьому підсобному господарстві, за бажанням, допомагають робітникам доглядати за худобою, а ще вирощувати овочі. Тримати свиней, корів та пасіку для закладу вкрай необхідно, бо на харчування підопічних держава виділяє 4 з половиною гривні, а це в шість разів менше від потреби. Завдяки господарству, в інтернаті мають до 40% продуктів власного виробництва.
Острозький психоневрологічний інтернат чи ненайкращий на Рівне нщині . Має гідний вигляд, в порівнянні і з українськими загалом.
Та ніде правди діти, додає Олександр Дмитрук, до європейських подібних закладів Острозький не дотягує. До прикладу, в Англії до одного спеціаліста прикріплюють десять людей. А от молодша медсестра Ольга Ковтун доглядає за тридцятьма шістьма підопічними.
В області є сім інтернатних закладів. В кожному є свої проблеми і свої досягнення. Та головна мета: повернення людей в сім'ї та громади.
Ці люди у правду вірять, і сподіваються, що не всім до їхньої долі байдуже. Було б добре, щоби про принцип соціальної справедливості пам'ятали і ті, хто по інший бік стіни інтернатного закладу.
