Олександр Стасюк — доброволець, який став на захист України ще у 2014 році та знову повернувся до війська після початку повномасштабного вторгнення. Після тяжкого поранення він проходить реабілітацію та продовжує допомагати ветеранам, працюючи у сфері ветеранської політики. Його історія — про силу духу, відповідальність і незламність.

Повномасштабна війна стала випробуванням для мільйонів українців. Але є ті, хто зробив свій вибір задовго до 2022 року - і не вагаючись повторив його знову. Серед них - Олександр Стасюк, який сьогодні обіймає посаду помічника начальника Головного управління з питань ветеранської політики та допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя.

Його шлях - це історія не лише про війну, а й про відповідальність, силу духу та усвідомлений вибір.
Ще у 2014 році Олександр пішов на фронт добровольцем, де стримував першу хвилю російської агресії. Після повернення до мирного життя обрав шлях освіти - викладав історію та право в українській школі в Іспанії.
Здавалося б, життя поступово входило у спокійне русло. Але загроза великої війни відчувалася дедалі сильніше. «Зібрав речі - і додому. Бо з таким сусідом війна - це лише питання часу». Це рішення стало другим визначальним кроком у його житті.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр повернувся до війська. Виконував бойові завдання в складі 104 ОБрТрО.

У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання Олександр отримав тяжке поранення внаслідок підриву на вибухонебезпечному предметі. Його врятували побратими.

Він пережив сім складних операцій і нині проходить реабілітацію. «Я вижив, бо мав якісне спорядження. Не жалів грошей на броню. І добре, що поряд були ті, хто не кинув».

Його слова - це не лише особистий досвід, а й важливе нагадування про значення екіпірування та бойового братерства.

Сьогодні Олександр відновлюється не лише фізично, а й психологічно. Важливою частиною його життя став спорт - зокрема карате, яким він займається разом із побратимом, призером Європи. Спорт для нього - це більше, ніж тренування: «Він допомагає не лише тілу, а й духу».

Водночас він уже активно працює у сфері ветеранської політики - на посаді помічника начальника Головного управління допомагає ветеранам, сприяє їхній адаптації, підтримці та поверненню до повноцінного життя після фронту.

У межах своєї посади допомагає вирішувати практичні питання — від консультацій і супроводу до взаємодії з іншими структурами.

Олександр не уникає складних тем. Він говорить про те, що турбує багатьох військових: байдужість частини суспільства, нерівномірність мобілізації, страх цивільних перед війною.

Втім, його позиція залишається конструктивною: «Всі мають робити своє. Тил важливий не менше. І повага до військового - це теж фронт».

Історія Олександра - це приклад свідомого громадянського вибору. Це історія про тих, хто не шукає легких шляхів. Про тих, хто повертається, коли найважче. І про тих, хто навіть після поранень і випробувань продовжує бути корисним для країни. Бачити менше

Про це повідомляють в головному управлінні ДСНС у Рівненській області

Читайте також: Маму загиблого героя з Костополя нагороджено Хрестом громадянських заслуг