Майстер-сержант Сергій із Дубенщини понад 25 років присвятив службі та після пенсії повернувся у стрій. Сьогодні він виконує бойові завдання, зміцнює оборону на передовій і ділиться досвідом із побратимами.

50-річний майстер-сержант Сергій Мілетійович - один із тих, для кого служба Україні стала справою життя. Його шлях - це десятиліття служби, війна і свідомий вибір повернутися до строю після пенсії. Сьогодні він пліч-о-пліч із побратимами захищає Україну й наближає Перемогу.

ВІЙСЬКОВИЙ ШЛЯХ

Сергій родом із Дубенщини. Має сім’ю, разом із дружиною виховував дітей і мріє про внуків. Понад 25 років присвятив службі у військових та силових структурах.

У 1994 році був призваний на строкову службу. І після цього підписав контракт зі Збройними силами України. Служив на різних посадах: від командира відділення до заступника командира взводу. Згодом перевівся до військово-повітряних сил, де працював авіаційним механіком. У 1997 році закінчив школу прапорщиків і отримав відповідне звання, продовживши службу вже як старший авіаційний механік, - розповідає про своє життя Сергій Мілетійович.

У 2004 році, в період реформування ЗСУ, він перейшов до Служби безпеки України, а згодом - до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Там прослужив до 2020 року. «З 2014 по 2020 роки я брав участь в АТО. Чимало тоді довелось пережити. Та після 25 років служби вийшов на пенсію, але довго залишатися цивільним не зміг. Через півроку повернувся у стрій», - посміхаючись додає військовий. Адже у 2021 році він отримав пропозицію приєднатися до новоствореної військової частини – 23 інженерно-позиційного полку. Тут обійняв посаду командира взводу, а згодом став головним сержантом частини. То ж з 2022 року і донині виконує обов’язки головного сержанта.

ДОСВІД, ЩО ЗАГАРТОВУЄ

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну служба кардинально змінилася. На головного сержанта лягла значно більша відповідальність, зросла кількість завдань і викликів. Якщо раніше це була системна та планова робота, то тепер - постійний рух, ризик і служба в умовах, які диктує війна.

Одна із ротацій на Схід особливо загартувала й запам’яталася майстер-сержанту, хоча за роки участі в АТО ротацій і бойових завдань було чимало.

Цього разу ми працювали на досить складному напрямку - Покровському. Основним завданням нашого підрозділу стало створення інженерних укріплень: встановлення протитанкових загороджень, облаштування позицій та монтаж конструкцій, які стримують ворога, - розповідає військовослужбовець.

Це була не просто фізично важка праця - це була робота під постійною загрозою. Часто доводилося працювати під обстрілами: як мінометними, так і з безпілотників. Але, попри страх, завдання виконувалися.

Особливістю цієї ротації стало те, що багато процесів доводилося освоювати буквально «з нуля». Військові були першими, хто виконував подібні роботи у таких масштабах.

Виконання бойових завдань були виснажливими: у спеку, дощ і багнюку. Інколи навіть із пошкодженими засобами захисту - рукавиці доводилося ремонтувати скотчем. «Єгоза» різала все до чого доторкалася. Одяг. Руки. Часто все було в порізах і крові. Але попри все ми з побратимами не зупинялись, - розповідає Сергій Мілетійович.

Цей досвід став безцінним. Він не лише загартував фізично й морально, а й дав можливість передавати знання іншим. І попри всі труднощі, найбільше задоволення - це результат виконання бойового завдання .

Усвідомлення того, що створені укріплення реально стримують ворога і рятують життя, дає сили рухатися далі. І навіть у найважчі моменти, під обстрілами, бувши втомленими ми розуміли заради кого ми це робимо. Заради своїх рідних, щоб війна не прийшли у наш дім. Покровськ і до нині тримається - значить, і наша заслуга там теж є, - каже військовий.

РОЛЬ ПОБРАТИМІВ БЕЗЦІННА

Окремо Сергій говорить про тих, з ким проходив цей шлях поруч. «Ми все робили разом. Разом їхали на завдання, разом працювали, разом поверталися. Разом відпочивали», - каже майстер-сержант.

Побратими для нього - це не просто колеги по службі. Це люди, які підтримують у найважчі моменти, коли втома, страх і напруга накопичуються щодня. Саме взаємна довіра і плече поруч допомагали виконувати завдання навіть під обстрілами.

Багато з тих, із ким він працював, згодом перейшли до бойових підрозділів. Хтось виріс у званні, продовжуючи службу. І в цьому, каже Сергій, є спільний досвід і спільна сила.

Без «своїх» там дуже важко. А коли знаєш, що поруч надійні люди - працюєш інакше, - додає він.

Найбільша мрія Сергія Мілетійовича - завершення війни та повернення до мирного життя: «Хочу вже пожити для себе, для рідних. Мрію про внуків. Хочу відчути, що таке бути цивільним». І в цих словах - усе, заради чого він сьогодні продовжує боротьбу та службу.

Історія головного сержанта нашого полку - це приклад відданості, професіоналізму та відповідальності. Такі, як він, щодня роблять свою справу - навіть тоді, коли страшно й важко. Саме з таких людей і таких історій складається наша Перемога.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України майстер-сержант Сергій нагороджений відзнаками Президента України - «За участь в АТО», медаллю «Ветеран служби» від МОУ, а також почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку - «Надійний захист у бою».

Група комунікацій 23 інженерно-позиційний полк