Останній шлях героя - як данина найвищої пошани. У Корецькій громаді виникла дискусія щодо процедури прощання із загиблими захисниками. Дружина одного із бійців поскаржилася на неналежний, на їхню думку, стан транспорту для перевезення та відсутність належної організації. У міській раді ж переконують: діють згідно з протоколом, а всі спірні моменти - це питання комунікації. У деталях розбиралися наші журналісти.

Чоловік Ярослави Бережницької пішов добровольцем до війська з перших днів повномасштабного вторгнення. Він загинув, захищаючи Україну, проте його останній шлях додому став для родини ще одним випробуванням. Дружина військового каже,коли настав час поховання, виникли проблеми з транспортом.

Ярослава додає, вже хотіла наймати бус за власний кошт. Однак з цим допомогли.

Окрім питання спецтранспорту, пані Ярослава нарікає і на відсутність офіційного супроводу та те, що місцеву Алею Слави у селі Крилів доводиться облаштовувати силами волонтерів та небайдужих жителів.

У Корецькій міській раді ситуацію пояснюють інакше. За словами начальника відділу соцзахисту Анатолія Іващука, жодних офіційних скарг від родини загиблого до них не надходило. Посадовець зазначає, за процедурою, основну відповідальність за організацію поховання несе військова частина та територіальний центр комплектування, а громада - лише допомагає ресурсами, які має в наявності.

Анатолій Іващук додає, якщо сім'ям не подобається запропонований варіант, вони можуть найняти інший супровід, кошти за який компенсовуються.

Щодо облаштування місць пам’яті, у раді запевняють, на кожен банер виділяють кошти з бюджету, один коштує близько 10 тисяч гривень, а оновлення портретів відбувається систематично. Втім, визнають, у селах ініціативу часто проявляють самі мешканці.