Ігор із позивним «Сова», військовослужбовець із села Березини Дубенського району, у перші дні повномасштабного вторгнення свідомо повернувся до війська. Маючи бойовий досвід ще з 2014 року, він пройшов шлях від номера обслуги до командира міномета. Для нього головна цінність на фронті — побратими, а найбільша опора — сім’я, яка чекає вдома.

Військовослужбовець із Дубенського району, села Березини - Ігор. Невеликий і спокійний населений пункт, де всі знають одне одного й цінують просту працю та щирість, став для нього місцем, де формувався характер.

На військову службу «Сова» потрапив у перші дні повномасштабного вторгнення. Для нього це був не перший досвід війни:

Ще у 2014 році служив у зоні АТО рік і три місяці, в артилерії, на посаді номера обслуги.

Після завершення служби в АТО повернувся до цивільного життя - працював на заводі. Повномасштабну війну зустрів удома:

Рішення йти до війська було свідомим і без вагань. Я розумів, що з бойовим досвідом потрібен тут. Та головна мотивація була проста й чесна - а хто, як не ми.

У підрозділі Ігоря відразу призначили на посаду номера обслуги, але з часом він пройшов шлях до командира міномета.

Головна різниця між цими посадами - відповідальність за хлопців поруч, за кожного на позиції, - додає Ігор.

Про зміни у війні він говорить відверто: Різниця між 2014 роком і теперішньою війною колосальна. Сьогодні це передусім дронова війна, якої тоді просто не існувало. Саме тому раніше було значно легше.

Для Ігоря найбільше в пам’яті закарбувалися перші обстріли й прильоти - ті моменти, що залишаються з людиною назавжди. А серед світлого - колектив:

Підрозділ, у якому служу, майже повністю складається з земляків. За роки служби вони стали не просто побратимами, а справжньою сім’єю - люди, які знають одне одного без слів і тримаються разом у будь-яких умовах.

Його позивний ще з цивільного життя - «Сова», походить від прізвища. У війську він закріпився: хлопці впізнають його відразу, як почують цей позивний.

Вдома його чекає сім’я: дружина Катерина та дві доньки - Маргарита і Дарина. Вони чекають, сумують, радіють кожній відпустці - і саме це дає сили триматися далі. Саме це і є головною опорою, яка не дає зламатися та здатися для Ігоря.

Про плани після війни Ігор говорить просто:

Головне, щоб вона закінчилась. А далі - просто життя.

До українців він звертається словами:

Страшно всім. Але захищати треба - Україну і свою сім’ю. Бо якщо не ми, то хто?

Сили територіальної оборони ЗСУ Регіональне управління Сил територіальної оборони "Захід" 104 бригада тероборони ЗСУ "ГОРИНЬ"