Заслужений донор із Рівненщини Юрій Котнюк служить фельдшером евакуаційного відділення бригади ТрО "Горинь".

Про це повідомили на сторінці бригади.

Юрій - родом із села Городище.

До повномасштабної війни — медбрат реанімації інфекційної лікарні. Звик діяти швидко, коли рахунок іде на секунди.

«24 лютого 2022 року я був на роботі, перші вибухи, перші прильоти. Спочатку — з колегами організація медичних пунктів у громаді, блокпости, готовність приймати поранених просто в селі», — згадує Юрій.

А потім — перші дні війни і рішення йти в 104-ту.

Через декілька днів він пішов разом із рідним братом до військкомату, де стояли у чергах разом з усіма.

Його бойовий шлях почався з бойового медика. Далі — навчання на сапера в Кам’янці-Подільському, служба сапером-медиком, фельдшером медичного пункту. Сьогодні він — фельдшер евакуаційного відділення 104-ї бригади, там, де рішення приймаються миттєво, а ціна помилки — життя.

Перші поранені не забуваються ніколи, коли все залежить від тебе. Коли поруч немає лікаря, який підкаже. Є тільки ти і твоя відповідальність, — додає «Кот».

«Цивільна медицина дала мені 80% знань. Але війна змусила навчитися іншого — тактичної медицини. Працювати за протоколами MARCH. Діяти в екстремальних умовах. Рятувати там, де шансів майже немає».

«Кот» бачив те, що не забувається:

«Поранених, які з відкритими переломами співали українські пісні. Бійців з важкими пораненнями, що під час нестерпного болю співали Гімн України. Такі хвилини — залишаються в пам’яті назавжди. У ці моменти ти розумієш, заради чого ти тут».

Під час евакуації на Херсонщині Юрій отримав контузію, пройшов лікування і без пауз та сумнівів повернувся у стрій. Бо для нього війна не закінчується тоді, коли стає важко — вона закінчиться тоді, коли буде зроблена справа.

Про свій позивний «Кот» говорить прямо: «Ще зі школи, від прізвища. Так і залишився — зараз став як друге ім’я».

І ще одна важлива деталь, яка говорить більше, ніж гучні фрази:

Юрій — Заслужений донор України. 26 років здає кров, плазму, тромбоцити.

Навіть під час війни.

Про побратимів говорить гордо:

«Я потрапив у дуже сильний колектив. Тут ніхто не стоїть осторонь, кожен знає свою справу. Працюють разом мовчки, чітко, на результат».