Про це повідомляють на сторінці полку.
Він - родом із Дубенщини. Має сім’ю: двоє дітей та внуків, якими щиро пишається. Сьогодні йому виповнюється 60 років і цей день народження Валерій зустрічає у військовій формі разом із побратимами.
"У молодості він проходив строкову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював будівельником, а згодом зайнявся підприємницькою діяльністю у туристичній сфері. Його життя було звичайним і відносно спокійним: робота, родина, плани на майбутнє", - йдеться у повідомленні.
Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Валерій звернувся до місцевого ТЦК та СП. Проте тоді його не мобілізували через медичні показники.
«Я не втікав і не ховався. Прийшов, бо розумів - так треба. Але у військкоматі відправили мене додому», - пригадує військовий.
Через два роки його таки призвали до української армії. Після навчання в одному з навчальних центрів ЗСУ Валерій отримав направлення до 23 інженерно-позиційного полку. Далі були відрядження та ротації на різних напрямках фронту. Разом із побратимами він будував фортифікаційні споруди - укріплення, що рятують життя і стримують ворога, виконував й інші бойові завдання.
Валерій стриманий і небагатослівний. Про себе говорить мало. Відповідальний, зосереджений та надійний у роботі - таким його знають побратими.
У свій 60-й день народження Валерій мріє не про гучні святкування. Його головні бажання - Перемога і зустріч з рідними, які «розкидані» по різних містах і країнах, - повдіомляють у полку.
«Можливо, Перемога збере нас разом, як колись», - говорить він. .
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України старший солдат Валерій нагороджений почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку - «Надійний захист у бою».
