Сергій Сівук народився 21 липня 1969 року в місті Костопіль. Навчався у місцевих школах №2 та №5. З дитинства любив грати на гітарі, відвідував музичну школу.
У 1987 році Сергій пройшов строкову військову службу в інженерних військах. Потому працював на будівельником в Україні та за кордоном.
На момент повномасштабного вторгнення працював на Костопільському склозаводі.
У березні 2024 року Сергій Сівук був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі інженерних військ 49-ої бригади. 3 січня 2026 року Сергій Сівук помер під час проходження служби у Кам’янці-Подільському.
Вдома на нього чекали син, сестра та онук.
«Він був дуже добродушний, багато уваги приділяв синові та онукові, фактично жив ними. Любив здоровий спосіб життя, завжди намагався допомогти іншим і мав багато друзів. Востаннє ми бачилися на Різдво. Тоді ще довго сиділи й спілкувалися», — розповідає сестра Сергія Тетяна.
Рідні згадують Сергія як добру, чуйну та відповідальну людину, яка завжди дбала про близьких.
«Тато був дуже активним у громадському й політичному житті. Ще у 2004 році він брав участь у Помаранчевій революції, долучався до діяльності партії “Наша Україна”. Він щиро прагнув розвивати Україну їздив по селах, організовував заходи й екскурсії, допомагав людям відновлювати історичну пам’ять, краще пізнавати українську історію та національну ідентичність. Усе це він передав і мені. Він був суворим, але водночас дуже люблячим батьком. Саме він навчив мене писати перші твори й мислити свідомо», — каже син Сергія Назар.
7 січня Костопільська громада зустріне Сергія Сівука:
13:50 — урочистий в'їзд похоронного кортежу вулицями Степанська – Бурова – Складова – Скляна.
14:00 — прощання біля рідної домівки ( вул. Скляна,2)
14:30 — чин похорону у храмі Петра і Павла.
По завершенню піша хода вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання.
Поховають захисника на кладовищі «Нове»
Вічна пам’ять...
Читайте також: Рівненщина попрощалася з трьома захисниками України, які були зниклими безвісти