Його позивний — «Щедрик». Він з’явився ще до служби, у колі друзів, і прижився у війську. Простий, але влучний — як і сам Юрій.
Юрій родом із Радивилова що на Рівненщині: «місця, де знають ціну праці й відповідальності».
До повномасштабної війни мав звичайне цивільне життя: «робота, навчання, плани на майбутнє». Але 24 лютого 2022 року все змінилося. Уже в перші дні Юрій прийшов до військкомату.
Через стан здоров’я мене тоді не мобілізували, проте я не залишився осторонь — долучився до охорони рідного міста.
У найважчі тижні, коли країна жила в умовах хаосу й невизначеності, Юрій разом з іншими добровольцями та поліцією щоночі патрулював Радивилів.
Власні автомобілі, власні кошти на пальне, безсонні ночі — усе заради безпеки громади в той час, коли через місто масово проходили потоки евакуації.
Улітку 2023 року Юрій підписав контракт і долучився до лав 104-ї бригади. Службу розпочав солдатом — водієм у роті логістики.
У 2024 році разом із підрозділом виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку та на Куп’янщині. «Постійні виїзди, реальна небезпека».
Саме перші бойові виїзди, зізнається Юрій, закарбувалися найсильніше: тоді особливо гостро усвідомлюєш ціну кожного повернення.
Згодом «Щедрик» виконував завдання у напрямку цивільно-військового співробітництва, де важлива не лише військова підготовка, а й уміння працювати з людьми.
У січні 2025 року Юрія перевели на посаду штаб-сержанта цивільно-військового співробітництва.
Я не прийшов у військо за званнями чи кар’єрою. Я прийшов, бо війна не закінчується сама. Якщо ми хочемо мати майбутнє — кожен має зробити свій внесок, — говорить він.
Сьогодні Юрія вдома чекають дружина, батьки, сестра, маленький племінник, рідні та друзі.
А після перемоги він мріє повернутися до мирного життя і реалізувати себе у власній справі, пов’язаній із логістикою чи перевезеннями.
Про це повідомляють у 104-й бригаді тероборони ЗСУ «Горинь»
Читайте також: Діалог влади та бізнесу: підсумки року на Рівненщині