Назар, боєць 47-ї окремої інженерної бригади Сил підтримки ЗСУ, не раз обирав найскладніші завдання — від кулеметника до сапера на «нулі». Під туманом, дронами й вибухами він виводив піхоту, мінував проходи та повертався у стрій після поранень. За мужність і самовіддану службу воїн нагороджений Золотим Хрестом «За оборону України».

Назар з Млинівщини завжди прагнув більшого — бути там, де найважче. Йому — 29. Служить в 47 окрема інженерна бригада Сил підтримки ЗСУ.

Починав кулеметником, потім — служив у роті бойового забезпечення. Згодом перевівся до саперного батальйону. Працював на гуманітарному розмінуванні, але прагнув більшого — бути там, де найважче.

Позивний “Туман” — не випадковий. Його завдання — в умовах обмеженої видимості. Там, де інші губляться — він діє. Тихо, точно, під прикриттям хаосу бою.

Перші виходи — поранення, повернення у стрій. Найстрашніше — на території ворога. «Завдання — зробити прохід, вивести піхоту і замінувати за собою. Поки туман — треба рухатись, інакше всіх поховають».

Тих 500 метрів через кордон називали “дорогою смерті”. Позаду — ворожа техніка, спереду — FPV-дрони. Нам пощастило — евакуація пройшла організовано.

На Харківщині — мінні шлагбауми, густий туман, вибухи. Поранені побратими. Після втрати половини групи — нова хвиля дронів. «По звуку вже знаємо, яку вагу несе. Треба 9 секунд, щоб сховатися».

Залишилось троє. Завдання — розтягнути єгозу, донести БК на “нуль”. Болото, дощ, страх — і знову злагодженість. Завдання таки виконане.

За службу Назар нагороджений Золотим Хрестом «За оборону України».