У Рівному освятили рушники надії. Це 5 полотен з вишитими іменами та позивними зниклих або полонених військових, над якими працювали понад 200 родин Рівненщини: матері, дружини, сестри та один батько. Як народжувався цей символ віри та єдності - дивіться у сюжеті.

Кожне вишите ім’я, це закладена віра, що він повернеться додому. Саме з такою надією та молитвою понад 200 жінок та один чоловік вишивали більше, ніж 150 імен і позивних хлопців, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Кожна вишита буква стала символом пам’яті та підтримки, об’єднуючи родини у спільній надії на їхнє повернення. Серед них і дружина Петра Наливайка Тетяна. У ворожому полоні він знаходиться вже 10 місяців.

Тетяна каже, долучилася до вишивання, бо це допомагає вірити в те, що чоловік повернеться до неї та двох маленьких діточок.

Вишивати 5 полотен розпочали ще у липні в рамках Всеукраїнської акції «Рушник надії». До неї долучилися родини з Вараша, Сарн, Березного, Дубна, Рівного, Корця та інших громад. З-поміж учасників акції жінка із Сарн пані Ольга. ЇЇ син Степан Козловський зник 23 вересня ще рік тому. Свій рушник надії рідні зниклих з Сарн та Вараша створювали 2 місяці.

Координаторка акції на Рівненщині Руслана Броновицька мама добровольця. Вона чекала хоча б якусь звістку про сина два роки. Згодом дізналася про його загибель. Попри біль втрати, Руслана продовжила роботу над 4-метровим рушником.

Усі ці полотна стали символом єдності та молитви за зниклих і полонених захисників. У Свято-Покровському соборі їх освятив митрополит Рівненський і Острозький Іларіон.

Кількість імен зниклих безвісти та полонених постійно зростає, і рідні продовжать вишивати їх на рушниках, зберігаючи пам’ять про кожного. Після освячення рушники передадуть до музеїв Рівненщини. Першим їх експонуватиме Рівненський обласний краєзнавчий музей, де кожен зможе побачити ці символи незламної надії та дізнатися історії, які вони зберігають.

Читайте також: У Бронниках родині полеглого нацгвардійця Юрія Гордійчука вручили державну нагороду