Андрій із позивним «Німець» служить із перших днів вторгнення. Піхотинець, а потім бойовий медик пройшов важкі бої на Донеччині, рятуючи поранених побратимів. Для нього війна - це не лише боротьба, а й людяність, яку він несе навіть у найтемніші моменти.

Позивний «Німець» отримав не за походження.

Хлопці самі придумали. Кажуть — коротко, чітко. А ще, мабуть, бо я мовчазний, — усміхається Андрій.

На фронт він прийшов у 2022-му, з перших днів повномасштабного. До того — строкова служба в МНС, охорона, заробітки за кордоном. А коли почалося вторгнення — без вагань підписав контракт і став у стрій 2-го батальйону.

Спочатку — звичайний піхотинець. Згодом — бойовий медик.

 

На Донеччині Андрій пройшов усе — вогонь, евакуації, втрати.

Є речі, які не хочеться згадувати. Коли витягуєш побратима — спаленого, з розірваним тілом… Це не забувається. Але я завжди витягував своїх. Жодного не залишили.

 

Між боями рятував не лише людей — навіть котів. «Одному лапку зашив. Потім кіт пішов — значить, одужав».

Каже, побратими стали ближчими за рідних:

У цивільному друзі не завжди прийдуть на допомогу. А тут — завжди. Ми разом виживали, разом і стоїмо. Побратим — це той, кому можеш довірити життя.

«Німець» — із тих, на кому тримається армія. Він несе свій фронт мовчки — рятуючи життя, тримаючи себе, щоб вистояти разом із побратимами.

104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь"