Олександр із Рівненщини на позивний «Столяр» із перших днів повномасштабного — у лавах 104-ї бригади ТрО «Горинь», 5-го батальйону. За цей час пройшов "найгарячіші" напрямки: Бахмут, Куп’янськ, тепер — Сумщина.

Історію воїна розповіли на сторінці бригади.

Коли ворог ступив на українську землю — не вагався ані хвилини.

«Хто має йти захищати, якщо не ми? Щоб діти не бачили того всього», — каже він.

«Друзів втратив багато… Це найбільший біль. А з позитивного — лише те, що вдома, на нашій землі, поки тихо. І ми тримаємось, щоб так і залишилось».

Про службу та війну

Для чоловіка найважче — постійна напруга.

«Ротацій як таких нема. Але вже звикли: сходиш у відпустку на кілька днів, побачиш рідних — і знову тягне назад до побратимів».

Про побратимів він говорить коротко і щиро:

«Це ті, на кого можна покластися. Перевірені часом і боєм».

Родина чекає

Удома на нього чекають дружина й діти. Старша донька Софія - уже доросла, син Костик — школяр.

«Діти питають лише одне: коли це все закінчиться. Я кажу: скоро. Бо маю надію, що на наступний рік…».

Погляд у майбутнє

Мрії "Столяра" прості: повернутися після перемоги на свою роботу, обійняти рідних і жити звичайним мирним життям. В армії залишатися не планує — попереду хоче бачити сім’ю та спокій.

Побажання молодим

«Найперше — фізична підготовка. У війську дуже важко, коли ти слабкий. Все інше навчать інструктори. Працюйте над собою».

А цивільним чоловік бажає простого:

«Мирного неба. І трохи більше розуміння до військових. Бо армія — це народ. Звичайні люди, які стали на захист країни».