Боєздатність армії безпосередньо залежить від психологічного і фізичного стану військового складу. Здоров’я і життя воїнів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України охороняє начальник медичної служби - майор Олег Миколайович. Він – один із небагатьох військових медиків в Україні, нагороджених орденом святого Пантелеймона, який ще називають «медичним Оскаром».

Майор Олег Миколайович небагатослівний, як, зрештою, більшість медиків. Мабуть тому, що медицина це більше, ніж просто професія, це – покликання. Медичний працівник приймає на себе величезну відповідальність, в його руках перебуває людське здоров’я і часто навіть життя. В цій професії набагато більше важать справи, а не слова.

Про свою біографію Олег Миколайович розповідає скупо: «Все моє життя пов’язане з Дубенщиною. Тут я народився, тут підростав, тут закінчив школу, тут проживаю. І своє майбутнє бачу теж тут, на моїй рідній і мирній землі».

З вибором професії вагань не мав, бо з дитинства мріяв бути лікарем. У 2008 році Олег закінчив Тернопільський медичний університет імені Горбачевського. Після завершення навчання проходив інтернатуру за спеціальністю «Травматологія» у Київському медичному університеті. Потім повернувся у рідний край. Працював травматологом у центральній районній лікарні, а також у поліклініці. Загальний робочий стаж медика – 15 років.

Коли у лютому 2022 року розпочалася повномасштабна війна, Олег Миколайович вирішив піти добровольцем у військо. Проте змінити білий халат на військовий однострій виявилося не так вже просто. Коли прийшов у військкомат, лікарю відмовили. Сказали, що поки що людей його фаху не треба.

Насправді причина була в іншому: на той час Олег Миколайович був членом військово-лікарської комісії і його просто не хотіли відпускати. Однак таки добився свого і 14 березня мобілізувався у 23 інженерно-позиційний полк.

«В нашому медичному університеті була військова кафедра, тож після закінчення вишу я був офіцером запасу, мав звання молодшого лейтенанта. Спочатку працював лікарем медичного пункту у полку, їздив у свої перші ротації», – згадує медик початок своєї військової кар’єри. Зараз Олег Миколайович має звання майора, служить на посаді начальника медичної служби і очолює медпункт.

На запитання, чи важко йому було «перейти на рейки» військової медицини, де переважно доводиться працювати з вибуховими травмами, Олег Миколайович лише посміхнувся.

«Неподалік від нашого міста проходить автомобільна траса. Так бувало, що за робочу зміну для надання допомоги привозили по 6–8 осіб із тяжкими травмами, отриманими у ДТП. Тобто і в медичному, і в психологічному плані я був готовий до військової роботи», – відповідає він.

«Звісно, що там, в районі бойових дій, бувають різні умови, проте загалом наші стабілізаційні пункти обладнані хорошою сучасною апаратурою. Все працює добре, що дає змогу надавати кваліфіковану допомогу і рятувати життя та здоров’я наших бійців», – розповідає медик про будні своєї роботи.

Укомплектованість медичних пунктів на фронті, як констатує начальник медичної служби, це насамперед справа рук небайдужих людей. Звісно, держава забезпечує певну частку ліків і нової апаратури, особливо у госпіталях. Але основну масу потрібного роздобувають волонтери, які набагато оперативніше відгукуються на прохання і закривають потреби.

«Але що найважливіше – наші стабіки «оснащені» молодими, сучасними світлими головами – лікарями, медсестрами, санітарами», – продовжує Олег Миколайович.

«Я маю щастя керувати дуже хорошим колективом. Можу, наприклад, згадати такі епізоди: у 2024 році бойовий медик Оксана з одного нашого підрозділу зуміла врятувати життя дев’ятьох із десяти важко поранених суміжників. А на початку червня цього року медики Назар і Олександр врятували двох бійців ще однієї бригади. Як для керівника це для мене дуже приємно, я цим горджуся. Я можу бути впевнений у своїх підлеглих і в тому, що вони зроблять свою роботу добре і надійно. Вони в мене розумнички», – розповідає про свій колектив начальник медичної служби.

«Про що мрію? Звісно, про перемогу. Хочу вже спокою. Мрію повернутися до сім’ї, повернутися в лікарню і займатися операціями. Люблю рибалку, полювання – а зараз про це навіть думати не випадає. Любив також займатися металом, деревом, майструвати, робити щось цікаве. Проте найбільше моє хобі — це складати кістки. Це не просто: склав уламки докупи, закрутив шурупи і все. Тут потрібні і знання, і просторова уява. Це треба хотіти, мати бажання — лише тоді все вдасться, і зростеться, і загоїться», – поділився особистим медик.

За самовіддане служіння українському народу, мужність і стійкість у боротьбі з з російським агресором Олег Миколайович нагороджений орденом Президента «За оборону України», коїном та почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою», іншими нагородами. Серед них орден святого Пантелеймона, який серед працівників медицини в Україні вважається своєрідним «медичним Оскаром». Віднедавна цю високу громадську відзнаку у номінації «За самовіддане служіння українському народу, мужність і стійкість у боротьбі за здоров’я українців, за свободу та незалежність України у війні з російським агресором» присуджують кращим військовим медикам.

Пишаємося, що маємо в когорті цих гідних людей нашого полкового начальника медичної служби, - додала Служба зв’язків з громадськістю 23 інженерно-позиційного полку, яка поділилася історією захисника.

Читайте також: Троє братів з Костополя стали на захист України: історія снайпера Миколи Крупені