Побратими його називають “Повар”, бо хлопець добре готує. Зараз Віталію лише 21 і останній рік він провів на війні в складі батальйону “Поліські вовки” 104 бригади. У цьому ж батальйоні служить і його батько. Тому контракт підписував не вагаючись.

“Мама дуже важко сприйняла моє рішення. Але ситуація в країні така, що я не міг інакше. Та й більшість моїх знайомих вже були на той час на службі. Якогось страху не було”, – розповідає Віталій.

Зараз він служить на посаді пілота в взводі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Каже, що фах освоїв доволі швидко і нині вже навіть допомагає навчатися новоприбулим бійцям. Найголовніше в цьому – це постійні тренування.

“Коли з позицій приїжджали, то я сам ініціативу виявляв, брав дрон, пусту "балванку" від гранати та набивав руку. Так само вчився літати вночі – це значно складніше, зате нічному пілоту польоти вдень – це вже запросто”, – ділиться військовослужбовець.

Проте, додає хлопець, йому ще є куди розвиватися: “Мрію досягнути того рівня пілотування, як у нашого командира взводу. В нього все так виходить, ніби все життя тільки те й робив, що літав дроном і кидав скиди”.
В цій професії є безліч напрямків для розвитку. Першочергово “Повар” займається розвідкою і коригуванням на легкому дроні, але бувало, що і скиди доводилось робити, й на важкому безпілотнику літати. Однак самі польоти – це лише дещиця служби.

“Важливо, щоб пілот розумівся в техніці, розбирався в різних програмах… Хто дружить з комп’ютерами, то йому легше. Комп’ютерні ігри також дають певну перевагу на старті, бо в гравців краща моторика пальців і легше звикнути до контроллера”, – пояснює воїн.

Окрім того, бувають завдання, не пов’язані з дронами та польотами: “Не вистачало людей, а треба було евакуювати пораненого з передової позиції, от ми з командиром і водієм поїхали “Рошелькою”. Нам розказали обстановку, під’їзди й “по-сірому” поїхали. На під’їзді FPV в нас влучила, але машина витримала”.

Тоді хлопцям вдалося швидко знайти пораненого і попідруки затягнути в машину.

“Воїн там чекав на евак майже дві доби, бо ніяк не вдавалося його забрати. То він був неймовірно радий нас бачити. Правда, дорогою назад по нас ще кілька разів прилетіло: чи то скид, чи підствольний гранатомет. Але нам таки вдалося його врятувати. Він вижив і це головне”, – пригадує той виїзд Віталій.

Воєнні будні нелегкі, але боєць знає, заради чого він тут. Він не розглядає варіантів жити в іншій країні, а хоче залишатися тут, на Батьківщині, тож понад усе хоче, аби настав мир.

Приєднуйтеся до підрозділу Віталія!

Телефонуйте рекрутеру бригади, аби отримати консультацію та підібрати посаду, яка буде найкраще відповідати вашим навичкам: +380 50 167 6488

Більше вакансій: https://bit.ly/4aNb7UF

Про це інформує відділення комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.