Підколочанка, крекало та репетуля. Пісні страви, які в давнину готували на Рівненщині на Святвечір. Традиційно на святковому столі було 12 страв, які різнилися залежно від регіону та вподобань сім`ї. Головною була кутя, яку теж готують за різними рецептами. Більше про гастротрадиції Різдвяного Святвечора - далі.

24 грудня віряни відзначатимуть Святвечір. Це останній день перед Різдвом Христовим, до якого православні готуються сорокаденним постом. Традиційно на це свято уся сім`я збирається разом за столом. Меню складається з дванадцяти пісних страв. Однією з пісних страв, яку й досі подають на Святвечір в Олександрійській громаді є "Репетуля". Це страва, основу якої складає картопля.

 Для нашої страви береться картопля, олійка, перець, сіль та крохмаль. Все дрібно треться на тертушці. Потім беремо тремо цибулю, додаємо крохмаль. Та перчимо за смаком. Готову страву виливаємо на деко, яке попередньо змастили олією. Коли страва спечеться ми її розрізаємо на квадратики та посипаємо печеною цибулею. 

Не менш цікаву страву готують досі й на Кореччині. Називається вона "ПідколОчанка".

Чуєте, яке поєднання, -  гриби, картопляні деруни, рибка, морква, цибуля. Ось така вийшла підколочанка, вона ж калапеця, калатуша, поттравка, вона має бути густа, - розповідає Ольга МІСЮРА, народна майстриня.

Клеванська громада готує страву КрЕкало або ж іще одна її назва Дерунці з соленою рибою в грибній підливці. Подавали на стіл й інші, звичні страви, головне щоб вони були пісні.

Щодо страв, якщо це вареники були на Святвечір то вони не були з сиром, були з вишнями. Голубці робили пісні. Робили кисіль. Горщик з кутею накривали або хлібом або книшпою. І були такі страви, які пізніше несли наприклад бабі-повитусі. Тобто провідували найближчих родичів, - каже ?Тетяна ПАРХОМЕНКО, завідувачка сектору етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Однак, головною на святковому столі все ж була кутя.

Хоча нині більшість українців знає куті як пшеничну насправді на заході України, півночі переважно була ячна кутя. З ячменю. Могла бути із пшона, рідше із пшениці. Наш регіон має локальні варіанти коли до ячмінної куті додавали жменю або бобів це в селі Боровому або квасолі у селі Клесів на Сарненщині. А в селі Білки була традиція на Березнівщині кидати копійку. Казали на достаток, на багатство, - каже Тетяна ПАРХОМЕНКО.

Готували кутю в новому посуді, святковому одязі і на чистій скатертині. А ще в хорошому настрої та попередньо помолившись.

Переважно в нас на Поліссі готують кутю пшеничну. Для цього пшениця відбиралася якнайкраща, її замочували, ставили в піч, витягували з печі на 2 день, розстеляли на полотні на піч її просушували. Далі закидали в ступу, там товкли щоб відлущилася. Далі її закидали в ночви. А тоді брали пшеницю цю засипали у горщик, заливали кипятком і ставили у піч, щоб вона обмліла, - каже Наталія ЯРМОШКО, дослідниця нематеріальної культурної спадщини Рокитнівщини.

Також запарювали і мак. А коли усі інгредієнти були готові до змішування то заправляли кутю. Залежно від інгредієнтів, які додають до страви, кутя буває Пісна, Щедра та Голодна. Пісну готують на воді на Святвечір. Додають до неї лише мак, мед та горіхи. Щедру на Щедрий вечір. Готують її з вершкового масла, сухофруктів, маку та меду. А Голодну на Водохреще. Готують її як і пісну, але додають мед та сухофрукти. Оскільки кутя була головною на Святвечір з нею пов`язано багато звичаїв та обрядів. За одним із них вона мала стояти на почесному місці під іконами на покуті упродовж усіх свят.

За переказом ця ніч є казковою, саме небо відкрите, запрошували тоді і душі померлих родичів, а ще вірили в цю ніч спускається сам Бог і функції Бога переймав господар обходячи домівку і обійстя. Був звичай у князі селі Рівненського повіту: Господар вийшовши з хати стукав в домівку і чув питання: "Хто ходиняє?" і відповідав: "Сам Господь ступеняє. І куті куснув і хрестика писнув." Бо брав крейду щоб писати хрести, тобто це був оберіг, - каже Тетяна ПАРХОМЕНКО.

Попри народні традиції священники нагадують не забувати про відвідування храму цього дня. Адже це переддень народження Ісуса Христа. І почесне місце в циклі Різдвяних свят належить все ж йому.