Знаючи і Юрія і Ігоря багато років, я можу сказати, що це люди, які хотіли зробити щось у своєму житті, що залишило б за ними слід, спогади, - каже ВАЛЕНТИНА КАПІТУЛА, секретарка Здолбунівської міської ради.
У Здолбунові прощаються із братами Пшеничним. Вони добре відомі місцевим. Обидва були депутатами Здолбунівської міської ради, тільки різних скликань. А ще працювали в місцевій музичній школі.
Виховали прекрасну плеяду юних музикантів, які не раз показували і захищали нашу школу на фестивалях, конкурсах, концертах. Це велика втрата для всіх нас. Це люди молоді, повні енергії, нових ідей, - каже ЖАННА КОВАЛЬЧУК, викладачка Здолбунівської музичної школи.
Юрій та Ігор Пшеничні другого жовтня потрапили в аварію в селі Панталія. Їх авто зіштовхнулося з вантажівкою. Від отриманих травм брати загинули на місці події. Юрію було 60 років, а Ігорю 56. Старший брат лише нещодавно повернувся з війни. Куди пішов ще з початку повномасштабного вторгнення. І був бойовим медиком.
З Пшеничним Юрієм ми від 13 року, ще від часів Майдану. Це неймовірно позитивна людина, спокійна, врівноважена, він ніколи не піддавався емоціям вмів будь яку ситуацію владнати. Був суцільний позитив, - згадує ТАРАС КАЛИТА, побратим Юрія Пшеничного.
Юрій Пшеничний був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та низкою інших відзнак. Демобілізувався у серпні цього року, коли йому виповнилося шістдесят років. Молодший брат, Ігор волонтерив, підтримував брата та інших військових в тилу.
Це були мої друзі, викладачі, вони навчалися і працювали разом зімною. Юрій має сина і доньку, лишилися. В Ігоря, меншого брата зараз один син лишився. Це викладачі, які працювали разом зімною, це викладачі від Бога, - каже ОЛЕГ ГРУШИЦЬКИЙ, заступник директора Здолбунівської музичної школи.
Поховали обох братів у їх рідному селі Богдашів на Здолбунівщині.