Олександр Береза народився 6 листопада 1982 року у Рівному. Опанував фах машиніста у Клеванському професійному ліцеї, відтоді все життя присвятив роботі з автівками.
«Він жив автомобілями, знав кожну деталь, не один раз до Саши зверталися за консультацією та порадою досвідчені механіки, хоча він завжди був водієм. Любив кермо, дорогу, рух… Просто не уявляв себе без цього. Працював водієм у ТОВ «Західтрансбуд», а влітку минулого року – у червні – звільнився і вирішив добровольцем піти до Збройних сил… Це таке спонтанне рішення було, він нікому не говорив, не попереджав, у понеділок добровольцем пішов у територіальний центр комплектування, а у вівторок вже з документами на руках збирався у частину…» - розповідає дружина Героя Марія.
Олександр прагнув захистити найрідніших від подій, які довелося йому побачити. Проте слова, які сказав Герой, коли рідні дізнались про мобілізацію, назавжди залишаться у пам’яті: «А як я можу не йти? Якщо не піду, то ще мільйони будуть чекати, а так за мною підуть інші…» Дружина, донька та син – найдорожчі люди, яких наш захисник прагнув усіма силами уберегти від війни.
На жаль, 27 вересня 2024 року 41-річний солдат Олександр Береза загинув від отриманих поранень на полі бою на Донецькому напрямку…
«Надзвичайно добра людина, моя опора, моє все. Разом із ним наче вирвали і душу, і серце. Навіть не уявляю, як бути без нього…» - говорить Марія.
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 2 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбудеться у Свято-Покровському соборі. Поховають захисників на Алеї Героїв кладовища "Нове".