Олександр Хижняк в себе вдома заробляв тим, що ставив фермерські теплички. Ніколи не сидів без діла. Приїхав до нас з містечка Вовчанськ, яке клятий ворог просто стер його з лиця землі.

На Рівненщину Олександр приїхав провідати батьків, що ще два роки тому були до нас евакуйовані з Вовчанська, що на Харківщині.

Ну і вирішив трішки допомогти Батьківщині! Також треба було продовжувати династію, адже мій дядько — теж військовий... Нехай, може, запізно, але все ж таки! - каже Олександр, дивлячись кудись в небо.

Так сталося, що сім'я нашого героя залишилася в Харкові.Так склалося...

Він самостійно прийшов до Рівненського ОМТЦК та СП, пройшов військово-лікарську комісію. Скарг на стан здоров'я не має.

На запитання, а ким би хотів себе бачити в лавах ЗСУ, Олександр чітко відповів про зенітно-ракетні війська. Конкретно — війська ППО. Комплекс С-300, адже колись в армії був оператором обслуги даного комплексу. І нині хотів би надолужити свої знання, щоб чітко та вправно вражати ворога.

Я прийшов сюди (до ТЦКСП) добровільно! Я - доброволець! Це - моє рішення! Нехай трішки запізніле, але ж. І так, я народжений жити, а не помирати! Тому і прийшов сюди. Щоб захистити нашу землю та відновити наші території! Щоб не били мою дитину, мою маму! Щоб ніяка почвара не руйнувала наші будинки. І хоча я спілкуюся російською мовою (жив за 4 км від кордону з росією), я — українець! Просто за тиждень перебування тут (на Рівненщині), не встиг ще перейти на рідну мову. Я - тут і мобілізовуюся до лав ЗСУ, тому що щиро вірю в нашу Перемогу! - підсумовує Олександр нашу розмову.

Стаття за матеріалами Рівненського обласного ТЦК та СП