Свій 100 день народження святкує Іософат Миколайович. У честь сторіччя ювіляра вітали всі рідні. Одним з подарунків став торт. Адже Іософат любить солодощі.
Саме головне, що він любить цукерки і торти. Тому вибір впав не на куповане, а на власноруч зроблений такий смачненький тортик, - розповідає Олена, онука Іософата.
Добрий, щирий та при хорошій пам'яті. Іософат Миколайович про своє життя може розповідати багато. У ньому вистачало всього і смутку і радості. У дідуся дружня сім'я. Має сина та доньку. Є онука. Рік назад народилася правнучка — Анна.
Найбільший спогад про наші ігри ми у хованки гралися. Це напевно такий найяскравіший спогад з дитинства як ми гралися у хованки, - згадує Олена.
З 1939 року дідусь живе у селі Порозове, що біля Рівного. Працював на заводі у Квасилові понад 32 роки.
На заводі всяка робота була. Яка хоч. І цеглу подавав, - розповідає ювіляр Іософат Пукас.
Згодом вийшов на пенсію та і тоді продовжував активний спосіб життя.
Робив драбини. Йшов у ліс, шукав кругле, просте і робив драбини.
Секрет довголіття — простий.
Я не хворів. На заводі робив я ніколи на лікарняному не був, - каже Іосафат.
Наталія донька Іософата, розповідає життя батька пройшло у роботі та він ніколи не жалівся.
Одружився. Побудував будинок. Працював на заводі у Квасилів "Рівнесільмаш". Вийшов на пенсію, займався столярством. Худобу тримав, дай так життя пройшло, - ділиться з нами Наталія, донька Іософата .
Ювіляр є ветераном Другої світової війни.
Попав 3 березня й аж 13 жовтня мене ранило. Мене ранило, загоїлося і знову на передову лінію фронту, - розповідає Іосафат.
За час війни пройшли багато всього:
У лісі нас розставили і каже, як ракета червона з'явиться - всі підемо в атаку. Ще ракети не було, як відкрили вогонь артилерійський мінометний.
Має чоловік багато нагород як українського зразка, так і радянського. Слідкує за новинами й зараз. Вражений, що війна на українській землі. Каже, мав би сили та здоров'я - пішов би захищати державу від ворога.