На тему ремонту у театрі, його директор розмовляє неохоче — тема болісна. Каже: проект усіх робіт виготовили ще два роки тому.
Найперше замінять електромережу, систему водопостачання та її відведення, а ще оновлять туалети. Через рік цим комунікаціям може виповнитися тридцять.
Найбільше у театрі бояться тріщин. Щодня Володимир Петрів оглядає коридори. Ці розколини тягнуться із підвального приміщення. Вони нестабільні, замазувати їх — даремна робота. Основне приміщення театру луснуло, коли поряд будували підземне містечко. Колонада тоді також не витримала, але затійник спорудження підземки, відремонтував її. Не дивується появі тріщин місцевий історик. Пояснює: за двісті метрів від театру, де нині вулиця Симона Петлюри, проходило русло Усті. Між ним та ринком будувати почали тільки у 19 столітті. У 61-му театр збудували на давньому болоті.
І міські, і обласні депутати знають, що споруда театру потребує ремонту. Про це не тільки читали у зверненнях, а й бачили на власні очі. Хоч і зрідка, але до театру ходять. Цьогоріч у січні до Рівного завітала Ліна Костенко. Поставлена за її романом вистава "Берестечко", облмуздрамтеатру принесла три Шевченківські премії. Творча група не зупиняється, працює над постановкою нових вистав. У листопаді здали "Каліку із острова Інішмаан" за п'єсою оскароносного драматурга Мартіна МакДонаха. Не "Оскара", а хоч якихось грошей пообіцяли пошукати в обласній скарбниці. Але потрібних десяти мільйонів не гарантують.
Ні тріщини, ні зношена глядацька зала, ні витоптаний планшет сцени, творчу групу не перемагають. Вони продовжують працювати. До нового року готують нову виставу "Надобранічказка".
