Про це інформують у Нобельському національному природному парку.
На жаль, люди не замислюються про негативні наслідки власних дій.
Отож чому насправді не можна спалювати траву й до чого це призводить:
- через трав’яні пожежі відбувається забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами такими як пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали й низка канцерогенних сполук. Частина потрапляє в атмосферу, забруднюючи повітря, решта — осідає у ґрунтах і з часом проникає навіть у воду. Також під час горіння виділяється вуглекислий газ, що посилює парниковий ефект і впливає на зміни клімату;
- на поверхні та під землею від вогню гине насіння рослин і трав;
- за підпалу трави знищується вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам;
- у вогні гинуть усі живі істоти, що беруть участь у процесі формування ґрунту;
- трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин у ґрунті, вона вивільняє їх із сухої трави, робить недоступними для живлення рослин;
- гинуть невинні тварини, руйнуються гнізда птахів — тварини не встигають втекти від вогню, задихаються від диму. Для розуміння: у 10 см верхнього шару ґрунту міститься близько 90 % розмаїття флори та фауни лучних екосистем;
- при весняному палі можуть пошкодитися дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Також дерева можуть згоріти вщент;
- на місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.
"Суха минулорічна трава – не сміття, а цінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою. Кожен акт підпалу сухої трави – це злочин проти природи, за який передбачена адміністративна, в окремих випадках – і кримінальна відповідальність! А в період дії воєнного стану в Україні спалювання сухостою можуть прирівнюватися до диверсій. Тож закликаємо бути свідомими та не палити суху траву!", - наголошують наприкінці.