Батьки Леоніда розповідають: на тілі сина вони помітили сліди тілесних ушкоджень, походження яких їм ніхто пояснити не зміг.
У Великому Житині мало хто вірить, що Леонід, який з дитинства прислуговував у місцевій церкві, міг накласти на себе руки. Кажуть: хлопець ріс життєрадісним і добре знав, що самогубство – великий гріх.
Востаннє живим у рідному селі Леоніда бачили 21-ого листопада на свято Михайла – тут це престольний празник. Хлопець відвідав богослужіння та поспілкувався з настоятелем церкви, який був для нього духовним наставником. Нічого підозрілого в Леоніді священик, який знав його з малих років, не помітив. Той був традиційно в хорошому гуморі і поспішав повернутись на навчання.
До Володимир – Волинського юнак взяв зимовий одяг, придбав для навчання духовну літературу та попросив батьків купити йому теплу ковдру. Додому планував приїхати на Різдво разом з товаришем. Волинські правоохоронці кваліфікували загибель Леоніда Курзаєва як самогубство тож у порушенні кримінальної справи відмовили. Рідні хлопця із цієї версією категорично не згодні. Вони вже вимагають ексгумації тіла та повторного розтину. Батьки наполягають: сину допомогли повіситись.
