Народився Анатолій Пупенко на Дубровиччині. Але змалечку жив у Квасилові. Саме тут пішов на першу роботу, а потому і в армію. Анатолій мав дружину, двох синів, доньку та шестеро онуків.
У 2020 році Анатолій добровольцем підписав контракт із Збройними силами України. Рік прослужив у найгарячіших точках сходу нашої країни, і повномасштабне вторгнення зустрів на Донеччині. В ході бойових дій Герой отримав декілька поранень. Вперше його поранило осколком у руку. Пройшовши реабілітацію чоловік знову повернувся до своїх. Удруге отримав важку контузію та втратив слух на одне вухо. Однак, через деякий час знову повернувся на поле битви.
Дружина військового розповідає, чоловік завжди переживав за своїх побратимів, новачків жалів та підбадьорював. Будучи командиром відділення командував та оберігав солдатів наче рідних. Після завершення війни Анатолій мріяв жити усією великою родиною в селі Загороща Корнинської громади.
Загинув Анатолій Пупенко 17 червня під час ведення бойових дій поблизу села П’ятихатки на Запоріжжі. Поховали Героя у селі Загороща Корнинської громади, де чоловік планував жити після повернення з війни.
Читайте також: Здолбунівська громада провела в останню путь 27-річного Героя Леоніда Поліщука