Анатолій Пупенко народився у селі Лютинськ на Дубровиччині. Але змалечку жив у Квасилові. Саме тут пішов на першу роботу - токарем на “Рівнесільмаші”, звідси ж пішов на строкову службу в армії. Після повернення ще кілька років продовжував працювати на підприємстві, за тим - у гірничому цеху на ЦШК. А згодом зайнявся будівництвом.

Учасник бойових дій Анатолій Пупенко рік прослужив у найгарячіших точках сходу нашої країни, і повномасштабне вторгнення зустрів на Донеччині.

Герой, який нічого не боявся, так розповідають про нього побратими рідним. І ніщо не могло його стримати — навіть поранення.

І хоч за станом здоров’я Анатолій іще міг продовжувати лікування, сам написав рапорт, аби повернутися на фронт.

Пройшов чергове навчання, став командиром відділення, командував і оберігав солдатів, наче рідних.

Анатолій мріяв, як після завершення війни буде жити у будинку, який придбав у селі Загороще, разом із шістьма онуками та дітьми — синами та улюбленою донечкою. Як дбатиме про господарку... Частково втілював ці мрії і на війні: дбав про собак і котів, які постійно крутилися біля нього, годував та доїв худобу, яку люди вимушені були залишити в селах...

А ще повторював дружині: “Коли я воюю, то йду в бій з думками про вас, знаю, що ви тут, тому захищаю вас і завжди буду захищати...”

17 червня 2023 року солдат Анатолій Пупенко загинув під час ведення бойових дій поблизу села П’ятихатки на Запоріжжі...

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 червня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.

Поховають його у селі Загороще Корнинської громади, де планував жити після повернення з війни...

Читайте також: На Рівненщині в останню дорогу провели трьох Героїв