Всі діти кудись біжать з сумками. Все кудись летить. Я почала в них запитувати, що трапилося. Вони кажуть: "А що, ви не знаєте? Війна!"
Про початок бойових дій Ганну Вікторівну сповістили студенти, яких чекала на лекцію в аграрному ліцеї. На дошці написала тему уроку, яку так і не почала. 26 лютого 2022 року в місто увійшли російські війська. Ганна Бут через соцмережі почала збирати містян на мітинг.
На кожну акцію пані Ганна одягалася в синьо-жовті кольори. Вона постійно скандувала, Мелітополь - це Україна. Та геть окупанти.
В окупації Ганна з донькою пробула 72 дні. Після зникнення багатьох активістів спротиву вирішили виїхати. Дорогу до Запоріжжя називає пеклом. Подолали аж 17 блокпостів окупантів.
Завдяки друзям Ганна Бут знайшла прихисток у місті Дубно. Стала волонтеркою. Плете сітки.
Ось уже рік Ганна Бут на Рівненщині та не збирається зупинятися. Кожного дня вона найперша приходить у волонтерський центр - допомагати. І жодного дня не пропустила збори активістів, каже керівниця штабу. Дивується наполегливості Ганни Вікторівни.
Щодня Ганна Вікторівна телефонує колишнім учням, які на передовій. Цікавиться, що потрібно. Постійно відправляє посилки трьом десяткам захисників. І в кожну коробку додає український стяг.
Після волонтерського центру у Ганни Вікторівни уроки. Дистанційно навчає студентів навіть тих, які залишилися у Мелітополі. І так дізнається про життя людей в окупованому місті. Каже, що окупанти ненавидять українців.
За незламну позицію і боротьбу з окупантом, Президент нагородив Ганну Бут відзнакою - Національна легенда України. І педагог і донька вважають, таку нагороду заслуговують всі жителі Мелітополя, які не здалися.
Читайте також: На Рівненщині 83 особи засуджено за злочини, пов’язані зі збройною агресією рф