Руслан Римар народився у Рівному, закінчив 13 школу, а за тим здобув освіту слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики у місцевому 10 училищі. Останні роки працював у ТОВ “Транс — Н” енергетиком.

“Він любив техніку, добре розбирався у електриці, міг відремонтувати усе — від побутової техніки до автівки чи навіть трактора. Мав насправді золоті руки, в яких робота наче сама виконувалась. Багато друзів, знайомих зверталися до Руслана за порадою, з проханням допомогти щось відремонтувати — він не відмовляв. Та й вдома все тримав на собі,” - розповідає дружина Героя Наталія.

Руслан та Наталія одружилися у 1999 році, коли він повернувся зі строкової служби в армії.

“19 лютого ми повинні були б відзначати 24 річницю нашого шлюбу... Разом виростили двох чудових дітей — 18-річну Юлію та 22-річного Владислава. Нещодавно сім’я розширилася — з’явилася невістка Ірина. Руслан завжди дбав про усіх нас, намагався взяти на себе усі клопоти. Діти за порадою завжди йшли саме до нього... Він дбав про свою маму. Для нашої родини це величезна втрата...” - продовжує Наталія.

У перші дні війни Руслан став на облік у військкоматі. Його кілька разів викликали, але повертали додому — чекати. Лише у листопаді він таки поїхав на навчання Кам’янець-Подільський. Згодом його перевели на Вінничину, а вже звідти — на передову. Спокійний, врівноважений, стриманий Руслан опановував саперну справу.

“Він не був воїном, але й не ховався. Руслан був хорошим електриком. Багато його знайомих, колег, які вже служили, телефонували, запитували, як зробити те чи інше, консультувалися з ним. Руслан казав після цього: “Знаєш, можливо я там потрібний. Хтось же має нас захищати, не можуть всі бути вдома,” - пригадує дружина Героя.

44-річний солдат, сапер Руслан Римар загинув 26 січня внаслідок танкового обстрілу поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 3 лютого, о 10.00 а майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”... 

Вічна пам'ять Герою.

За інформацією  Рівненської міської ради