Цієї неділі у Рівному проведуть в останню путь двох Героїв.

Андрій Самчук народився у Рівному, закінчив Великоолексинську середню школу та Рівненську духовну семінарію.

"Андрій був надзвичайно доброю людиною, м'якою. Нас у батьків двоє, то всі жартували, що характерами і вдачею ніби підмінили: я - наче хлопець, а він дуже тонкий, чуттєвий, готовий віддати все заради інших. Врешті, погана людина не піде в священники..." - розповідає сестра Героя Ольга.

Та священнослужителем Андрій так і не став. Життя приготувало йому свої випробування. Спершу померли батьки, потім особисті проблеми збивали з ніг...

"Врешті у листопада 2021 року Андрій свідомо вирішив йти на контрактну службу в армію. Ми з чоловіком теж військові, можливо це його надихнуло. І знаєте, він наче заново народився. Очі горіли, він знайшов сенс життя. До того він в армії не служив. У 2014 хотів іти добровольцем, але ще був живий тато і стримав його. А тепер він насправді змінився," - продовжує Ольга.

Повномасштабна війна застала Андрія Самчука на навчанні на Волині. Звідти вже вчорашні воїни-початківці вирушили на кордон, за тим на Житомирщині, а згодом і на Миколаївщину...

"Андрій розповідав, що не все так легко, казав відверто, що було страшно. Але потім в нього потрапила куля. На щастя, врятував бронежилет. Тоді Андрій усміхався: "Мені старші кажуть, що то була моя куля. А якщо вона мене не взяла, то тепер нічого не страшно." Він став насправді безстрашним після того," - пригадує сестра.

Востаннє з братом Ольга говорила 29 березня. Він збирався іти в бій, з якого вже не повернувся...

"З того часу він значився зниклим безвісти. Я розпочала пошуки, писала в інтернеті. Тоді зі мною на зв'язок вийшли хлопці, які з ним служили. Вже вони розповіли, що Андрій загинув під час мінометного обстрілу. Але хлопці відступали і не могли забрати тіла," - розповідає сестра Героя.

Іще кілька місяців минуло, аж поки тіло нашого захисника змогли повернути. Далі - тривала процедура опізнання та очікування аналізу ДНК. На жаль, він підтвердив найгірше...

37-річний солдат Андрій Самчук загинув 29 березня на Миколаївщині...

Богдан Рокицький народився у Рівному. Після завершення 8 місцевої школи, навчався у "Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП" на електрика. А за тим здобув спеціальність "монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і технічних споруд, технік-електрик" у Нововолинському технічному коледжі.
По завершенню навчання працював електриком на АЗОТі. Займався спортом та удосконалювався у професії. Навіть зібрав власноруч електровелосипед, хотів і далі вчитися, розвиватися у цьому напрямі...

Та після початку повномасштабного наступу росії, не сказавши й слова рідним, добровольцем пішов у військкоматі.

"Він був упевнений, що повинен іти захищати нашу країну. Казав просто "Треба"... Нічого не розповідав про війну, намагався все тримати в собі, щоб мене не засмучувати... Така хороша дитина, слухняна, мила..." - розповідає мама Героя Ірина.

Спершу Богдан пройшов навчання, адже не мав досвіду військової служби. А за тим вирушив разом із побратимами у зону бойових дій.

"Я запитувала, де він, але Богдан нічого не говорив, не можна... Він був поранений, лікувався, а коли пройшов реабілітацію, знову повернувся на передову. Цього разу на Херсонщину... Востаннє ми говорили 6 жовтня, він навіть не сказав, що йдуть на завдання, просто "До зв'язку"... Але потім не телефонував... Лише 15 числа зателефонували і сказали, що він серед зниклих безвісти..." - пригадує страшні дні мама.

Рідні розпочали пошуки, вірили, що він живий, можливо, у полоні... Але звістки ніякої не було. Аж поки не дізналися, що знайдена могила із 13 загиблими... За підписаною курткою одного з них і зрозуміли, що це наші захисники...

"Богдан зустрічався з дівчиною, збиралися одружитися, коли з війни повернеться. Вона подарувала йому браслет і саме за цим браслетом ми і впізнали нашого хлопчика... Поїхали на упізнання, сумнівів не було - це моя дитина..." - розповідає Ірина.

27-річний солдат стрілець-снайпер Богдан Рокицький загинув 9 жовтня на Херсонщині...

Прощання із Героями відбудеться завтра, 8 січня, о 12.00 на майдані Незалежності. Поховають Богдана Рокицького на кладовищі "Нове", а Андрія Семчука на кладовищі у селі Малий Олексин, де покояться його батьки...

Вічна пам'ять Героям!

Читайте також: Рівненщина попрощалася ще з трьома загиблими захисниками