Григорій Теслюк — нащадок пасічників, виріс серед бджіл. Його і батько, і дід мали пасіки. Двадцять років тому підполковник у відставці у селі Малятин, Гощанського району, започаткував власну пасіку. Тепер має 60 вуликів. Доглядати за бджолам й збирати мед допомагає дружина Ольга. Вона теж із сім'ї пасічників.
Цьогоріч, подружжя зібрало меду втричі більше ніж торік. Пані Ольга каже: минула весна та літо були надто посушливими й спекотними. Теперішній сезон, на медовий урожай, — сприятливий. Веде до комори. Тут зберігають 600 літрів або 900 кілограмів свіжого меду.
Найбільше меду із цієї пасіки весняного. Тоді у лісах та садах взяток найкращий. Наприкінці літа бджоли зберуть меду небагато, але принесуть іншу користь. Вигріють й вилікують букет болячок, — каже Григорій Теслюк. Своє господарство він називає оздоровницею.
За порятунком від хвороб до Малятина на пасіку приїхали дві свахи із Києва. Лежати годинами твердо, але терплять.
Неподалік ще в одному вулику під бджолиний гул кріпне чоловік із Рівне нщини. Два місяці тому він переніс інсульт. На бджолотерапії нині уперше. Вірить у своє зцілення.
За літо у кожному вулику-оздоровнику гине одна-дві бджолині сім'ї. Пасічник пов'язує це із тим, що комахи діляться своїми життєвими силами із хворими. Щоб зменшити гибель комах, наклав табу на мобільні телефони.
На бджолотерапію до пасічників хворі приїздять як тільки зацвітають яблуні. А закінчується сезон оздоровлення бджільми із початком дощів у вересні.
