Сотні пакунків із бутербродами для військових, посилки з найнеобхіднішим в Ірпінь та Бучу, півтисячі українських книг, пересланих у Польщу для земляків, які змушені були тікати від війни. А ще благодійні ярмарки, концерти, проведення підготовчих занять для школярів та дошкільнят, майстер-класів із гри на гітарі, послуги аніматора. І все це для того, аби зібрати гроші на потреби ЗСУ.

Так виглядає волонтерський досвід 17-річної Наталки Чумак. Вона родом із села Чудель, що на Сарненщині.

Цьогоріч закінчила 11 клас і стала студенткою Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. Навчатиметься на реабілітолога. Адже багато захисників, які повертаються з війни, потребують того, аби їм допомогли знову стати на ноги, пояснює дівчина.

«З самого дитинства я знала, що пов’яжу життя з медициною. Інших варіантів навіть не розглядала. Хотіла бути педіатром, бо люблю працювати з дітьми. Але коли почалася війна, я зрозуміла, що в нас мало реабілітологів. А багатьом бійцям після поранення дуже треба фахова допомога. Тому вирішила опановувати цю спеціальність. Так я буду кориснішою», - розповідає Наталка.

Її волонтерство розпочалося наче саме собою. Дівчина просто хотіла бути корисною і разом із іншими наблизити перемогу. Тож у перші місяці війни вона відкрила збір коштів на закупівлю продуктів для військових та найнеобхіднішого для постраждалих від воєнних дій. Тоді ж робила бутерброди для тих, хто був у теробороні, пакувала посилки з найнеобхіднішим для жителів Ірпеня та Бучі.

«Я думала, що люди переказуватимуть по 100-200 гривень, але були й такі, що віддавали тисячі. Багато хто хотів допомогти, - ділиться Наталка. – Рідні до мого волонтерства поставилися з розумінням і підтримкою. Насправді вони вже звикли, що я і в школі була задіяна у різноманітних акціях, постійно комусь у чомусь допомагала».

Були серед місцевих мешканців і такі, що на діяльність Наталки реагували насторожено, мовляв, що це за неповнолітня волонтерка. Але бажання бути корисною було сильнішим. Та й оточуючі підтримували. Тож все склалося вдало.

Потім дівчина долучилася до збору українських книг для наших біженців за кордоном. Завдяки місцевим вчителям, школярам, бібліотекарям у Польщу вдалося відправити понад 500 видань. Їх тепер можна знайти у книгозбірні, яку там відкрили зусиллями таких, як Наталка.

А ще вона влаштовувала мистецькі акції, у тому числі в онлайн-форматі, брала участь у концертах і ярмарках.

«Я все думала, як ще можу допомогти для ЗСУ. І почала проводити підготовчі заняття для дошкільнят. Перед цим познаходила багато матеріалів для вчителів, дивилася різноманітні матеріали, готувала конспекти. В результаті з дітками ми вивчили абетку, рахували і розвивали інші навички, необхідні для школяриків. В результаті мої учні лишилися задоволені. А потім були уроки гри на гітарі. І серед учнів були не лише діти, а й дорослі. Також я надавала послуги аніматора. Усі кошти переказала на ЗСУ», - розповідає Наталка.

По-іншому вчинити просто не могла. Адже насправді воєнні дії розпочалися ще в 2014. І це вплинуло на її думки, бажання і світогляд. Зараз рідну землю зі зброєю в руках боронять її близькі. А тітка Наталії разом із сім’єю пережила окупацію.

«Війна торкнулася всіх нас. І я, як багато хто, хочу робити свій внесок у Перемогу, - ділиться дівчина. - Зараз займаюся тим, що збираю одяг для переселенців та передаю його в благодійний центр «З добром у серці». А ще маю ідею розпочати акцію із в’язання шкарпеток для наших захисників. Це наче дрібниця, але вже невдовзі нашим військовим в окопах це стане у пригоді. До такої ініціативи можна долучитися усім охочим. Тому запрошую до співпраці і тих, хто вміє в’язати, і тих, хто може допомогти з нитками». 

Про це інформує Рівненська ОВА.

Читайте також: Працівники РАЕС передали автомобіль для ЗСУ