Металева альтанка в лавандовому полі, відтворені наконечники для стріл часів Київської Русі, двері до панського маєтку, а ще метальні ножі для українських військових, саперні лопати, будівельні скоби для бліндажів. Усе це – робота братів-переселенців з Ірпеня.

Василь та Віктор Мисюри у мирному житті працювали менеджером та інженером. Ковальством же почали займатися, коли приїхали на Рівненщину. І першими їхніми виробами з металу стали пластини для бронежилетів.

«Так склалося, що ми з дружиною приїхали до родичів у Гощу за день до війни. А ось брат 24 лютого був в Ірпені. Бачив і висадку десанту, і приліт ракет… Вибирався з того жаху, як і інші, - розповідає Василь Мисюра. – Фактично, відразу після приїзду сюди ми обоє пішли в тероборону. А за деякий час потрібні були вільні руки, щоб допомагати робити пластини до бронежилетів. І ми пішли, хоча до того моменту жодного стосунку до ковальства не мали».

А потім брати-переселенці почали виготовляти і інші вироби, на які були замовлення від військових - саперні лопати, "кішки" для розмінування, підставки під казанки, сковорідки з дискових борін, щоб бійці в польових умовах могли готувати.

Василь та Віктор прийшли на кузню як волонтери. Потім же вирішили опанувати ковальське ремесло в Гощанському навчальному відділенні Рівненського центру ПТО ДСЗ.

Вони вже встигли попрацювати як реконструктори. Це було спонтанно, розповідає Василь Мисюра – вони пішли у парк історичної реконструкції «Городище Оствиця», що у Рівному, а їм і запропонували викувати наконечники до стріл, які були у воїнів часів Київської Русі.

«Це було цікаво, але непросто. Ми ж звикли працювати в майстерні, де є необхідні інструменти, а тут потрібно було виготовити наконечники просто неба, як це робили багато століть тому», - згадує Василь».

З часом вони з братом почали братися і за художні вироби. Наприклад, такі, як альтанка в лавандовому полі, що стала місцем для фотосесій, або ж зроблений із металу дзеркальний короп.

До речі, зараз вони виготовляють деталі до човна, якого відтворюють за зразком старовинного. Невдовзі його можна буде побачити на Оствиці.

Сьогодні ж брати Мисюри продовжують робити речі на замовлення військових. Також нерідко до них звертаються і місцеві.

«Як буде далі – не знаємо, наперед не загадуємо, - пояснює Василь Мисюра. - Натомість хочемо бути корисними тут і зараз».

І, звичайно, вони робитимуть все, що зможуть, аби наблизити Перемогу! 

За інформацією Рівненської ОВА.

Читайте також: Роботодавці Рівненщини надіслали понад 700 вакансій у телеграм-канал із пошуку роботи