“Одна любов — одне життя!” За цим гаслом футбольного клубу “Динамо” жив і його відданий вболівальник рівнянин Михайло Мазур.

Михайло народився у Рівному, навчався у ВСП "Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП", а за тим залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав в групі кваліфікованих робітників за професією «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування», «Електрозварник ручного зварювання». Відповідальний, щирий, добрий, завжди позитивний — його любили та поважали учні, а він понад усе любив свою дружину та 4-річну донечку Ульяну...

Коли в лютому в Україні пролунали перші вибухи, Михайло не сказавши нікому ні слова пішов у військкомат, аби записатися до лав тероборони. Та врешті опинився в ЗСУ, хоч досі не мав жодного досвіду...

“Михайло не служив в армії, мав “білий” військовий квиток, адже доглядав за хворою мамою. Але це його не спинило. Він любив свою країну, повторював, що якщо всі сидітимемо в дворах на лавках, то Україну не буде кому захищати. Тому мови про те, щоб сховатися чи втікати і бути не могло,” - розповідає дружина Михайла Анна.

Війна йшла за Михайлом Мазуром по п’ятах... Спершу ворог атакував Яворівський полігон, на щастя, воїн поїхав звідти за кілька днів до того... А за тим на Михайла чекало справжнє пекло боїв Золотоноша, Бахмут, Сєвєродонецьк, Лисичанськ...

“Вони здобули потрібний бойовий досвід і навіть більше за 56 днів, які вони утримували Сєвєродонецьк. Так казав їх командир. І це було справжнє пекло. Міша казав, що це важко витримати психологічно, це при тому, що він завжди був позитивним, оптимістично дивився на світ. Вже у Лисичанську стало трохи спокійніше, він став більш спокійним... Так тривало кілька днів, а потім все повторилося... Міша майже не говорив про події останнього місяця там, сказав лише, що там пекло і страшно, і такий відчай в очах, навіть коли про щось спілкувалися, то видно було, що думками десь далеко,” - продовжує Анна.

Життя 31-річного гранатометника солдата Михайла Мазура обірвалося 29 червня під час ворожого обстрілу у боях за місто Лисичанськ...

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Михайла, як і заповідав дружині, в селі Ставичани на Хмельниччині, де покояться його батьки. Саме це село називав місцем сили, любив там грати на баяні і цитувати улюблений вірш Ліни Костенко:

“Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.” 

За інформацією Рівненської міської ради

Читайте також: У Рівненському районі громада попрощалася із загиблим бійцем Іваном Гвяздовським