Село Півче Здолбунівського району нині має власного аксакала. Степан Грицан народився ще на початку минулого століття, у 1906 році. За своє довге і нелегке життя надбав п'ятьох дітей, 10 онуків та 12 правнуків. Географія родини довгожителя - чи не уся Україна, є нащадки і в столиці, і у Криму. Донька Тетяна жила і працювала у Сумах, тепер разом із чоловіком приїхала, щоб доглядати за батьком.
За Першої Світової Степан Грицан був іще дитиною, у Другу Світову воював до перемоги в Червоній армії. Коли повернувся - працював у колгоспі та на цукровому заводі у Мізочі. Молодша сестра довгожителя, котрій нині 87, пригадує минуле з гіркотою - каже, легко їхній родині не було ніколи.
Окрім сестри Любові, у Степана Грицака є ще одна молодшенька - Настя, котрій нині 99. Хоча батьки пробули на цім світі значно менше - мати 67 років, батько - 80. Та їхній нащадок і у свої 105 здаватися не збирається, бо рух - це життя
Щодня Степан Грицан наглядає господарство, у якому город, свині та кури. Мріє ще про корову та коня. За потреби бездоганно клепає косу чи лопату, розповідає донька. Небайдужий пан Степан і до простих радощів життя - із цікавістю дивиться на жінок і робить компліменти. Та попри усі настанови Міністерства охорони здоров'я, дуже любить пити каву і щодня скурює більше 10-ти цигарок без фільтра.
