Письменник, член ОУН, а пізніше емігрант, на тлі пережитого особисто розповідає про катування та розстріли, вчинені енкаведистами у Дубенській в'язниці у червні 1941 року.

Книга "Смертоносці" Олекси Сацюка вперше побачила світ ще у 1947 році в Буенос-Айресі. І тільки тепер повість перевидали в Україні. Ініціаторами стали Дубенський державний історико-культурний заповідник та Рівне нське міське об'єднання товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка. Грошей на видання п'ятисот примірників дали депутати фракції "Батьківщина" у Рівне раді. Видання присвятили 70-м роковинам закатованих у Дубенській в'язниці. Саме про ці події у червні 41-го пише автор, який тоді залишився живим.

Відступаючи, енкаведисти розстріляли в Дубенській тюрмі більше півтисячі людей. Дивом уникнувши розстрілу юрист, учитель, діяльний член ОУН Олекса Сацюк став головою Дубенської окружної управи при німецькій владі. Згодом цей факт радянська влада намагалася використати у своїй пропаганді, приписуючи письменнику співпрацю з гітлерівцями.

Вже у вересні 1942-го Олекса Сацюк, втративши надію на визволення від сталінізму, якого українці очікували від приходу влади німців, емігрував до Австрії, а пізніше до Аргентини, де почав писати про пережите. Болить ця тема і місцевому просвітянину, котрий готував видання до друку. Михайло Борейко пам'ятає, як у 39-40 -му його односельці, вивезені енкаведистами, більше ніколи не повернулися до села.

Шукати повість "Смертоносці" у книгарнях марно - видання не призначене для продажу, тож побачити його можна буде в бібліотеках та музеях області.