У 40-вих пів сотні учнів першої та другої рівненських шкіл піддали репресіям. Частина із них загинула на каторгах, частина повернулася із підірваним здоров'ям. До нині дожили лише троє. Серед них Наталія Негребацька, яка і попросила владу зберегти імена своїх друзів.

Про відкриття анотаційної дошки на стіні школи-ліцею №2 просила у міської влади Наталія Негребецька-Популова. Вона, її сестра та ще півсотні учнів першої та другої рівненських шкіл пройшли репресії. Їх переслідувала радянська влада. Учнів арештували за політичними статтями. Із каторги додому повернулася лише частина колишніх школярів. Пам'ять тих, хто загинув, нині вшанували також.

Володимир Кулій, один із трьох, хто пережив каторгу, а нині прийшов згадати своїх друзів. По нього додому приходили тричі. Інкримінували три статті.

А про тих, хто загинув і про себе розповісти не зміг, розповідали нинішні школярі.

Ініціаторка відкриття анотаційної дошки обіцяє і далі розповідати про своїх друзів. Мріє назвати вулицю на їхню честь.

Щоб нині відкрити дошку пам'яті, прізвища півсотні репресованих рівненських школярів уточнювали у архівах. Робота тривала більше року.