На місці загибелі тисяч людей їх нащадки не знайшли спільної мови навіть згадуючи померлих. Про війну на кістках між владою та опозицією.

Шістдесят сім років тому воїни Української повстанської армії в урочищі Гурби та навколишніх селах виходили з оточення військ НКВС. Вони переходили лінію фронту для того щоб з'єднатися з частинами УПА, які воювали на Західній Україні. Тепер ж на цьому місці є братська могила, монастир та пантеон загиблим у цьому бою. Тут на третій день Воскресіння Христового і зібрались для того щоб вшанувати пам'ять загиблих за Україну.

А так зустріли представників влади люди, які приїхали вшанувати пам'ять героїв Гурбенського бою. Втім чиновники впевнені, що такі емоції є суто політичними, а ті хто приїхав сюди згадати про героїв, такими речами не займаються.

Живі учасники бою дуже задоволені тим, що їхніх полеглих товаришів пам'ятають і вшановують.

На разі ветерани не переймаються прапорами які будуть висіти на пантеоні, але впевнені, що там ніколи не буде червоних прапорів, які згідно останнього рішення Верховної ради України мають вивішуватись на всіх державних установах дев'ятого травня.