Так розпочалася перша екскурсія у щойно відкритому музеї воїнів інтернаціоналістів імені Миколи Веремчука. Про учня 23 школи, де запрацювала музейна кімната говорили найбільше. Але згадали усіх. Усіх хто воював на чужій землі, хто повернувся додому живим, кого привезли додому у цинковій труні, або ж хто пропав безвісти. У одній із вітрин — особисті речі Миколи Веремчука. Він сам вирішив воювати в Афганістані. Про це знали тільки друзі. Батько хлопця — Анатолій — розповідає: у 85-му проводжали сина в армію, а не на війну.
Воював Микола півтора роки. Посмертно його нагородили найвищою державною нагородою СРСР. Орден Леніна отримали батьки хлопця за мужність сина, за його останній бій.
Наразі у музеї три сотні експонатів. Їх надавали самі афганці, їхні рідні. Спеціально виготовили макети зброї, якою воювали. Усе про війни, які точилися за межами України, але у яких полягли українці, розповідають учні 23 школи. До музейної кімнати вони запрошують усіх, хто хоче довідатися більше про те, чому воювали.
