Любов Кузьмівна Капорцева - одна з багатьох жінок-водійок у Рівне нському тролейбусному управлінні. Проте вона - одна з тих, хто працює на цій посаді найдовше - 35 років відданої праці з перервами на три декретні відпустки. Жінка поділилася, чому ніколи не покине свою роботу, розповіла про свою родинну династію водіїв і про найзаповітнішу мрію,
пов'язану з роботою.
Пані Люба народилася на Здолбунівщині. В с.Спасів закінчила середню школу. Одразу після закінчення школи пішла проситися на роботу в тролейбусне депо, але її не взяли, адже на той момент дівчині ще не було 18 років. Тому спочатку вона пішла працювати на тракторний завод, там вивчилася на водія.
Через два роки Любов все ж повернулася в тролейбусне управління і стала водійкою тролейбуса.
Почала працювати у далекому 1984 році. І з того часу жодного разу не пошкодувала, що обрала таку професію.
Не лякає жінку тяжке кермо, великі габарити тролейбуса і робота під напругою. Вже давно для пані Люби не проблема самостійно поставити на місце струмоприймачі.
Робочий день у жінки розпочинається, здебільшого, о 06:45, а закінчується о 19:30, з перервами на обіди. Працювати може три-чотири дні, а далі - вихідний. Робота не проста, але незважаючи на це, Любов Кузьмівна любить її всім серцем.
Чоловік чи жінка: кому більше підходить професія водія тролейбуса?
А ми щиро бажаємо цього Любові Кузьмівні, бо вона дійсно цього заслуговує.
Спілкувалася - Людмила Кнапець