"Я - боксер,
а "боксерка" - це взуття!"
а "боксерка" - це взуття!"
Іванна Крупеня про спорт, мотивацію, гендерні стереотипи і мрії
Жінки у бойових видах спорту: боксі, боротьбі, єдиноборствах - це вже звичне явище для світу. Проте чи таке ж звичне для України? В українському боксі все частіше з'являються жіночі імена, жінки-боксери стають чемпіонками, досягають значних результатів і на рівні з чоловіками представляють нашу країну на міжнародній арені, але до них досі часто ставляться скептично.
У березні 2019 році в Україні було зібрано команду найтитулованіших представниць українського боксу під назвою "Українські левиці". Тоді ж ця жіноча збірна розпочала виступи на міжнародному рівні. Команду створили для популяризації жіночого боксу не лише в Україні, а й за її межами.
Команда "Українські левиці"
Капітаном команди "Українські левиці" обрали рівнянку Іванну Крупеню. Вона - майстер спорту міжнародного класу з боксу, майстер спорту з дзюдо, боєць ММА, призерка чемпіонатів Європи, багаторазова чемпіонка України.
Іванна залюбки розповіла нам про свій спортивний шлях, гендерні упередження, з якими стикається, про те, як бути сильною і при цьому залишатися жіночною та про плани на майбутнє.
Іванна залюбки розповіла нам про свій спортивний шлях, гендерні упередження, з якими стикається, про те, як бути сильною і при цьому залишатися жіночною та про плани на майбутнє.
"Якщо справді чогось хочеш - ніщо не має тобі завадити, адже ти є увесь світ і весь світ для тебе!"
Першим тренером був старший брат
Любов до спорту Іванні привив старший брат, він навчив її віджиматися та підтягуватися і саме він був головним її мотиватором у дитинстві.
Брат на 9 років за мене старший і дуже багато часу проводив зі мною, бо батьки постійно працювали і щоб мені не було сумно, щоб чимось мене зайняти, спонукав до спорту. Тому я була дуже розвинена фізично. Коли я прийшла в секцію дзюдо у 12 років, тренери мене помітили, бо я була на ряд вище за інших вихованців у плані фізичної підготовки. Людмила Кривунець і В'ячеслав Белевський – перші мої тренери з дзюдо, з ними я займалася у секції протягом 6 років, отримала звання Майстра спорту України з дзюдо. Я була у збірній України і не раз була чемпіонкою серед юніорів.
"Мама дозволила піти на карате за умови, якщо я два тижні буду обливатися холодною водою"
У першому класі я сказала мамі, що хочу записатися на карате, а вона хотіла записати мене на танці. Мама сказала: «Якщо ти два тижні будеш обливатися холодною водою - тоді підеш на карате». І я не поступилася. Я дійсно обливалася холодною водою протягом двох тижнів і пішла на карате. Але мені не сподобалось. Я походила на секцію декілька місяців і завершила. Мені дуже хотілося якогось контактного виду спорту. І на дзюдо я пішла, бо думала, що там буде більше ударів. Але так сталося, що тренери залишили мене саме у дзюдо.
З дитинства хотіла битися
Батьки навіть не знали, що я пішла у секцію боксу. Я сама прийшла туди, бо хотіла спробувати якусь різноманітність у тренуваннях, отримати якісь нові навички. Якось так склалося з дитинства, що мені хотілося битися, як би смішно це не звучало. Мабуть, я тоді багато дивилася на чемпіонів братів Кличко.
Після того, коли я спробувала бокс, я вирішила, що все-таки хочу перейти з дзюдо в бокс. Це був переломний період. Батьки насправді були проти, особливо мій тато, він хотів мене від цього вберегти, у нас був конфлікт на цьому фоні. Але я дуже вдячна, що моя сім’я все ж підтримала мене і прийняла рішення, що це моє життя і що я маю право обирати. Я б, наприклад, теж не хотіла б, щоб моя донька цим займалася професійно. Але я дуже вдячна, що батьки по цей день мене підтримують, навіть всупереч того, що мені тричі лікарі забороняли займатися спортом за станом здоров’я.
Після того, коли я спробувала бокс, я вирішила, що все-таки хочу перейти з дзюдо в бокс. Це був переломний період. Батьки насправді були проти, особливо мій тато, він хотів мене від цього вберегти, у нас був конфлікт на цьому фоні. Але я дуже вдячна, що моя сім’я все ж підтримала мене і прийняла рішення, що це моє життя і що я маю право обирати. Я б, наприклад, теж не хотіла б, щоб моя донька цим займалася професійно. Але я дуже вдячна, що батьки по цей день мене підтримують, навіть всупереч того, що мені тричі лікарі забороняли займатися спортом за станом здоров’я.
До прагнень дівчини бути у силовому спорті ставилися скептично
Я у спорті вже 20 років. Розумієте, бокс, дзюдо, ММА для дівчат - це незвично досі. А 10 років тому, коли почалось моє свідоме життя, моє прагнення бути у таких видах спорту сприймалося скептично, до цього несерйозно ставилися, критикували.
Зараз з кожним роком все більше і більше поважають, підтримують, допомагають. За океаном вже давно немає різниці, хлопець чи дівчина. Ти боєць! До всіх однаково ставляться, платять зарплату, так само підтримують. У нас в Україні все одно хлопців більше підтримують фінансово, їм легше пробитися у таких видах спорту, але їм складніше в іншому – велика конкуренція. Нас, дівчат, у цих видах спорту значно менше, але в той же час, якщо з дівчат хтось займається, то всі вони на дуже високому рівні. Тому є свої плюси і мінуси.
Зараз з кожним роком все більше і більше поважають, підтримують, допомагають. За океаном вже давно немає різниці, хлопець чи дівчина. Ти боєць! До всіх однаково ставляться, платять зарплату, так само підтримують. У нас в Україні все одно хлопців більше підтримують фінансово, їм легше пробитися у таких видах спорту, але їм складніше в іншому – велика конкуренція. Нас, дівчат, у цих видах спорту значно менше, але в той же час, якщо з дівчат хтось займається, то всі вони на дуже високому рівні. Тому є свої плюси і мінуси.
"Чоловіки зазвичай сильніші і швидші у цьому спорті, а ми, жінки – витриваліші"
На ринзі на змаганнях жінки не змагаються з чоловіками і я вважаю це правильним. Якою б сильною не була жінка, якою б технічною, і яким би арсеналом вмінь, знань та навичок не володіла, чоловік є чоловік, він фізично сильніший. На підготовчих кемпах ми працюємо з чоловіками, в кожному залі ми завжди знаходимо когось сильнішого за себе і це стимул тягнутися за ними.
У жінок, натомість, больовий поріг вищий за рахунок наших фізіологічних особливостей. Я не хочу нікого зараз образити, але чоловік який веде здоровий спосіб життя і має фізичні навантаження, він вже буде сильніший. Мої спаринг-партнери – це в більшості хлопці. І якщо вони сильніші за мене, це мотивує. А сила жінки - в мудрості попросити про допомогу сильнішого за себе .
У жінок, натомість, больовий поріг вищий за рахунок наших фізіологічних особливостей. Я не хочу нікого зараз образити, але чоловік який веде здоровий спосіб життя і має фізичні навантаження, він вже буде сильніший. Мої спаринг-партнери – це в більшості хлопці. І якщо вони сильніші за мене, це мотивує. А сила жінки - в мудрості попросити про допомогу сильнішого за себе .
Про сексизм у спорті
Є декілька видів сексизму. Один із них - ворожий сексизм. Це негативні установки про неповноцінність жінок в порівнянні з чоловіками. І в єдиноборствах я це дуже часто відчувала на собі.
Я це відчувала від тих чоловіків, які не були в цьому спорті, які мають певні комплекси або які відчувають мою фізичну чи психологічну перевагу над ними.
Але ще є доброзичливий сексизм. Він мені в якийсь мірі імпонує. Деякі наші відомі боксери-чоловіки не один раз висловлювались проти виступів дівчат в тому ж боксі, але робили це з позитивними намірами для самих дівчат.
Той же Олександр Усик висловлювався проти жіночого боксу, але він це робив тому, що знає ціну досягнень, він знає, як потрібно пахати задля високих результатів.
Позитивний сексизм, взагалі, це система стереотипних переконань про жінок, які породжують до них суб’єктивно-позитивні почуття. Люди, які сповідують його, турбуються про жінок, про їхнє здоров’я. Як правило, вони вихідці зі спорту і розуміють, як в ньому важко, як псується здоров’я. І таким чином вони хочуть вберегти своїх жінок від такої долі.
Я б, наприклад, не хотіла, аби моя донька професійно займалась боксом, ММА або боротьбою. Я завжди кажу, що кожна жінка має вміти бити «двієчку» (прийом в боксі - авт.), адже кожна жінка - Берегиня роду і, коли поряд немає сильного чоловіка, то потрібно вміти себе захищати.
Я готова підтримувати тих, хто горить цим, і тих, хто справді хоче чогось досягти. Головне, щоб це не було навіяно. Якщо це не проект тата, який тренер, і в дочці реалізовує свої нереалізовані амбіції. Тому, якщо вам це по душі - окей, але якщо ні - займайтесь чимось іншим, адже професійний спорт - проти жіночого здоров’я. Це дуже сильні фізичні і психологічні навантаження, які позначаються на гормональному фоні.
До речі, мій перший тренер Олександр Мартиненко, прийнявши мене на бокс, поставив одну умову: «Іванко, - сказав він, - займаючись боксом, в першу чергу, ти маєш пам’ятати, що ти - дівчина».
Я це відчувала від тих чоловіків, які не були в цьому спорті, які мають певні комплекси або які відчувають мою фізичну чи психологічну перевагу над ними.
Але ще є доброзичливий сексизм. Він мені в якийсь мірі імпонує. Деякі наші відомі боксери-чоловіки не один раз висловлювались проти виступів дівчат в тому ж боксі, але робили це з позитивними намірами для самих дівчат.
Той же Олександр Усик висловлювався проти жіночого боксу, але він це робив тому, що знає ціну досягнень, він знає, як потрібно пахати задля високих результатів.
Позитивний сексизм, взагалі, це система стереотипних переконань про жінок, які породжують до них суб’єктивно-позитивні почуття. Люди, які сповідують його, турбуються про жінок, про їхнє здоров’я. Як правило, вони вихідці зі спорту і розуміють, як в ньому важко, як псується здоров’я. І таким чином вони хочуть вберегти своїх жінок від такої долі.
Я б, наприклад, не хотіла, аби моя донька професійно займалась боксом, ММА або боротьбою. Я завжди кажу, що кожна жінка має вміти бити «двієчку» (прийом в боксі - авт.), адже кожна жінка - Берегиня роду і, коли поряд немає сильного чоловіка, то потрібно вміти себе захищати.
Я готова підтримувати тих, хто горить цим, і тих, хто справді хоче чогось досягти. Головне, щоб це не було навіяно. Якщо це не проект тата, який тренер, і в дочці реалізовує свої нереалізовані амбіції. Тому, якщо вам це по душі - окей, але якщо ні - займайтесь чимось іншим, адже професійний спорт - проти жіночого здоров’я. Це дуже сильні фізичні і психологічні навантаження, які позначаються на гормональному фоні.
До речі, мій перший тренер Олександр Мартиненко, прийнявши мене на бокс, поставив одну умову: «Іванко, - сказав він, - займаючись боксом, в першу чергу, ти маєш пам’ятати, що ти - дівчина».
Чи носять боксери сукні?
Іванна каже, що вона, насамперед, жінка і вчиться все більше і більше відкривати в собі жінку. До приходу в бокс та ММА цього відчуття не було. Вважає, що єдиноборства допомагають їй розвивати жіночність та мотивують ставати кращою версією себе.
Дівчина впевнена, що у жіночому боксі і єдиноборствах для дівчат обов’язковим має бути відновлення. 50% - роботи, 50% - відпочинку, вони мають доглядати за собою та приділяти собі достатньо часу. А у тренувань має бути в першу чергу якість, а не кількість.
Дівчина впевнена, що у жіночому боксі і єдиноборствах для дівчат обов’язковим має бути відновлення. 50% - роботи, 50% - відпочинку, вони мають доглядати за собою та приділяти собі достатньо часу. А у тренувань має бути в першу чергу якість, а не кількість.
Якщо порівняти мене зараз і ту, якою я прийшла в бокс, – це велика різниця. Вже займаючись боксом, я почала носити сукні, відрощувати волосся і це для того, щоб ламати стереотип, що дівчина-боксер не може виглядати жіночно. Ще один з стереотипів - що дівчата-боксери не освічені. Це не так. Я ось, наприклад, здобуваю вже другу вищу освіту, психологія спорту – це дуже актуальний напрямок зараз.
Про конкуренцію між чоловіками і жінками
Конкуренція між чоловіками і жінками завжди була і буде, але саме спорт вчить здорової конкуренції, коли сильний і впевнений лідер завжди підтягне за собою слабшого, змотивує і навіть інколи покаже якусь свою слабинку, щоб зростити слабшого за себе і не важливо, жінка ти чи чоловік.
Тому ми завжди змагаємося, тренуємося, розвиваємося разом. Я зустрічала чоловіків, які, наприклад, піддавалися мені в ринзі для того, щоб я відчула впевненість і силу. Це говорить про силу чоловіка, про його мудрість і хороші лідерські якості. Але зустрічала і таких, які зовсім не хотіли визнавати свою слабкість навпроти моїх вмінь, навпроти мого технічного багажу, інколи такі чоловіки хотіла навіть спеціально травмувати, нанести шкоду. Були різні ситуації.
Тому ми завжди змагаємося, тренуємося, розвиваємося разом. Я зустрічала чоловіків, які, наприклад, піддавалися мені в ринзі для того, щоб я відчула впевненість і силу. Це говорить про силу чоловіка, про його мудрість і хороші лідерські якості. Але зустрічала і таких, які зовсім не хотіли визнавати свою слабкість навпроти моїх вмінь, навпроти мого технічного багажу, інколи такі чоловіки хотіла навіть спеціально травмувати, нанести шкоду. Були різні ситуації.
"В першу чергу, важливий твій професіоналізм, а не те, жінка ти чи чоловік, скільки ти важиш, який у тебе зріст і скільки тобі років"
Учасниці #Крупенямарафон з Рівного
Зараз Іванна не просто спортсменка, вона - тренер, коуч і засновниця марафону свого імені #Крупенямарафон. Дівчина зібрала команду однодумців, і тепер тренує, підтримує, надихає їх на зміни. Марафон спортсменка придумала для того, щоб учасниці могли прокачати себе не лише фізично, а й психологічно, вибудувати правильний раціон, випрацювати нові якісні звички та полюбити себе такими, які вони є. Окрім цього, проводить персональні тренування, тренує і чоловіків.
В мене була ситуація, коли чоловік, який тренувався в мене персонально, зізнався мені у тому, що не дуже хотів займатися. Чоловік 1,9 м ростом, прийшов до мене і подумав, що може мені дати ця маленька дівчинка. Але коли потренувався зі мною, то зрозумів, як я будую тренування, що вони різноманітні, що звертаю увагу на багато різноманітних нюансів, що можу змінювати план тренувань зважаючи на сьогоднішній стан здоров’я. Спочатку дійсно є якась обережність.
Про особисте життя
Зараз Іванна не перебуває у стосунках. Ділиться, що має залицяльників, але відчуває, що вона не для них і вони не для неї. Та й не хоче зараз комусь дарувати марну надію, бо має дуже багато різних проектів і планів, тому не хоче і свій час витрачати, і чужий. Каже, що готова до серйозних стосунків, тому якщо розпочинати стосунки зараз, то вже з подальшим створенням сім’ї з цією людиною, боїться не помилитися і не хоче розмінюватися на недовготривалі стосунки. А ще розповіла нам цікавий нюанс - часто від чоловіків при знайомстві спортсменка приховує те, чим вона займається.
У мене в Рівному є своя швея (Валентина Вишневська), яка спеціально шиє мені сукні, під якими я ховаю свій біцепс, ховаю широкі плечі, передпліччя. Якщо йду десь на зустріч не по роботі, то можу й не казати, що я боксер, щоб не було оцих зайвих думок (не люблю довго відповідати, пояснювати чоловікам). Коли люди мене більше пізнають, то оцінюють окремо від спорту. Це для мене важливо.
Мрії, цілі, бажання
Дуже хочу розробити свій особистий бренд: лінію одягу, створити академію єдиноборств чи заснувати громадську організацію для дітей, чиї батьки не можуть собі дозволити розвивати юні таланти, щоб допомагати їм. Окрім цього, хочу написати книгу з історіями мотивації, зараз активно шукаю партнерів для цього. Я взагалі відкрита до нових проектів. У мене дуже багато ідей. А найсокровеннішими мріями не хочу ділитися.
"Я у спорті доти, доки у мені не погасне вогник спортсмена"
Одного разу я вже пробувала покинути спорт, коли була травма і рік відновлення. Але переконана, що покину спорт лише тоді, коли в мені погасне вогник спортсмена, коли я відчую, що все, я зробила те, що мала, - тоді й завершу. Мене не зупинило те, що лікарі забороняли займатися спортом, не зупиняли фінансові труднощі, а вони були, я навіть прибиральницею працювала і вигулювала собак у Торонто, аби зараз далі йти до своєї мети.
Іванна - справжня левиця, сильна, надихаюча, впевнена в собі та у своїх діях. Вона - приклад для багатьох не лише жінок, а й чоловіків. Сподіваємося, що зовсім скоро зможемо вживу подивитися на її лінію одягу або ж відвідати академію єдиноборств імені Іванни Крупені, чого щиро бажаємо спортсменці.
А поки будемо спостерігати за новим етапом у її житті - цьогоріч дівчина вирішила повернутися в ММА, вже веде переговори зі спонсорами і планує новий потужний ривок у кар'єрі. Бажаємо успіхів!
А поки будемо спостерігати за новим етапом у її житті - цьогоріч дівчина вирішила повернутися в ММА, вже веде переговори зі спонсорами і планує новий потужний ривок у кар'єрі. Бажаємо успіхів!
Спілкувалася - Людмила Кнапець
Фото і відео надані героїнею матеріалу
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website