"Гімн любові" для рівнянки Олени Медведєвої - твір особливий. Адже зміст та сенс кожного рядка відчуває душею, серцем та... руками. Бо кожне слово прожила, пропустила крізь себе та вишила на лляному полотні.

Роботи пані Олени - це не просто майстерність, це наш сучасний геній, вважає автор проекту «Креативна книга» заслужений журналіст України Віктор Мазаний.

"Я переконаний, що вже у нинішньому році, можливо в середині, можливо пізнше, не має значення - її роботи, її вишиті книги стануть знаменитими у всьому світ - про них дізнається увесь світ, як знає Україна. Тому що це феноменальне явище української культури. Ми іноді соромимося такого слова, як геніальна людина, тому що вважаємо геніальними тих, кого серд нас вже немає, це велети духу мистецького, технічного, будь-якого. Але сьогоді серед нас живе ця унікальна людина і це - Олена Медведєва", - каже Віктор Мазаний.

Та почалося усе не з голки й нитки, а з любові до книги, художнього слова, з бажання й уміння прослідкувати до завершення сюжету й осмислити його. А згодом - передати усе це дітям.

"Син, коли навчався у 6-7 класі, почав писати казки. І так він захопився всім цим, а я помітила, що твори і справді варті уваги, але мені захотілося їх не надрукувати, захотілося вишити. Вишити лише ілюстрацію, бо текст друкувався на полотні, на льоні", - каже пані Олена.

Після кількох таких книг, пані Олена вирішила рухатись далі - тож світ побачили бурштинова, шкіряна, вив'язана спицями, плетена гачком, різьблена на древі та чимало інших дитячих креативних книг. Лише після цього креативна любителька книг взялася створити найважливішу - "Кобзар" Тараса Шевченка.

"А як без Шевченкового слова? Як без Франкового слова? Без Лесиного слова? Без слова Ліни Костенко? Вони дихають Україною, Україна дихає ними і ми отримуємо снагу від цих слів. Це наше життя, це життя нашої нації"

Пані Олена творить і мініатюри, вагою до 100 грамів, і величні фоліанти, кожен з яких заважує майже 10 кілограмів. Усі вони особливі - переможці численних конкурсів, лауреати премій, а є - книга-рекордсменка, занесена до Книги рекордів України, як найбільша вишивана книга, створена вручну. Усіх досягнень отак відразу й не згадаєш, усміхається пані Олена. Та деякі з них не забуваються:

"Пригадую той момент, коли тато прийшов до мене додому і була вишита перша Євангелія - Євангеліє він святого Івана. Він взяв, подивився, перехрестився і поцілував цю книгу, давши усвідомити мені, якою цінністю вона є для нього"

Кожна книга - це тривала й непроста робота. І починається вона з маленької літери.

"У мене чернетка, так як в дитини, яка йде до школи є кілька чернеток, так у мене не паперова, а полотняна. Я беру її до рук і намагаюся вишити першу літеру, другу - подобається, тоді залишаю, не подобається - перевишиваю. Так була створена українська абетка, створено чимало інших шрифтів саме українською мовою. Бо я вишиваю також іншими мовами. Російською не вишиваю принципово", - розповідає майстриня.

Головне, щоб читач розумів - перед ним не просто мистецька робота, а книга, яку можна тримати у руках і читати. Пані Олена навіть має свідоцтва, які затверджують її авторське право на ці шрифти.

"Олена Медведєва, започаткувавши вишиті книги вперше в світі, вперше в Європі, вперше в Україні - вона змушена була виробити букву, кегль, гарнітуру і вона це зробила. Перед нею стояла та сама задача, що і перед Іваном Федоровим - донести ідею цих великих творів до світу і разом з тим внесла у кожну цю букву душу, тому що буква друкована зроблена верстатом, технічно, тобто душа у слові, а тут душа і сонце у цій букві", - каже Віктор Мазаний

Першим таким вишитим читабельним шрифтом став шевченків "Кобзар" 1840 року без скорочень, яка згодом стала номінантом Шевченківської премії.

"Якби Тарас Шевченко був живий і він побачив цей кобзар, ві би схвалив цю думку, цю ідею, бо у цілому світі такого не зробив ніхто. І якщо говорити загальними словами, у цьому є велика втіха, що у нас є такі шедеври, такі величезні досягнення," - каже Віктор.

Кожна книга потребує особливого підходу, а тому й вишивається окремим шрифтом, з іншим, відмінним орнаментом оздоблення.

А пані Олена зізнається: під час вишивання іноді навіть музику не вмикає, аби максимально зосередитись на тексті. Створення креативних книг - це вже сімейна справа для Медведєвих. Адже усі палітурні роботи взяв на себе син пані Олени Андрій, який вивчив цю справу самостійно. Та й у багатьох книгах використані ілюстрації однієї художниці - Наталії Серветник.

Книги Олени Медведєвої об'їхали майже всю Україну, неодноразово бували у музеях Європи. Та щоразу викликали щире захоплення та радість у глядачів.

"Вишити квітку, лінію - це не є проблема, поставити орнамент - е проблема, але проблема, як створити з цього мистецький твір. І власне книги Олени Медведєвої - це свідчення того, що людина зробла не просто вишивану картину, хоча кожна її книга - це вишивана картина, це зразок мистецтва народного, сучасного", - каже Віктор Мазаний.

Тож пані Олена зізнається: якщо людина хоче вишивати і питає поради - залюбки їх дає.