Городище Оствиця - Дракар Гунгнір
Кожне місто повинно мати власну, унікальну родзинку… Якщо її немає, значить треба зробити. Саме із таким налаштуванням небайдужі рівняни приступили до створення неймовірного парку історичної реконструкції під відкритим небом.

Беззаперечно, аналогів немає не лише у сусідніх містах, а й у всій Західній Україні. Музей – скансен вже має свою назву – «Городище Оствиця». Він розташується на мальовничому березі озера Басів Кут. Місце обрали невипадково. Саме в ХІ-ХІІ столітті на лівому березі озера існувало давньоруське городище.

 «Ідея створення музею під відкритим небом переслідує декілька цілей. Перше – це створення цікавого, туристичного об’єкту на Рівненщині. Їх у нас досить мало, щоб заманювати туристів. Другий – це саме цікавий об’єкт в історичному плані. Це і культурний розвиток, і патріотичний в тому числі. Відомо, що люди захоплюються історією більше козаччини, а те, що стосується Київської Русі – це мало хто має, мало хто знає, що відбувалося в дані часи на цій території. Адже наш край досить потужний в цьому плані і має великий потенціал», - розповідає Юрій Ойцюсь

 Свого часу на Басівкутському  Городищі було проведено чимало розкопок та досліджень під час яких було знайдено не лише поховання дітей та дорослих, а й різні побутові речі: гончарний посуд, залізні знаряддя праці,побутові вироби, зброю, сільськогосподарські речі та предмети спорядження для коня. Відомо й те, що на укріпленому майданчику були не лише житлові, а й господарські будівлі.

 «Відомих, описаних Богданом Прищепою близько ста городищ, і це одне із них. Це потужний пласт, який можна підняти, на якому можна залучати туристів і зробити імідж для області позитивний», - каже Юрій Ойцюсь.

Розпочалося все зі створення першого, унікального для нашого краю прадавнього човна під назвою «Дракар Гунгнір». Це не лише частина проекту, а й окраса озера Басів Кут. До створення точної копії Гокстадського човна довжиною у 9 метрів долучалися усі небайдужі рівняни: хто коштами, хто матеріалами, а хто допомогою під час робочого процесу.

 «Ідея створення човна це довга історія. На фестиваль «Урочище Чадорож «Погорина» в Хотині ми запросили козаків і в них був човен байдак. Я помітив на скільки він сподобався людям, й вирішив почати створення городища з човна. Тому, що в масштабах великого проекту це простіший об’єкт. Вибрали те, що стосується 9-10 століття, тобто човни вікінгів. Вона на нашій території були, пропливали. Вирішили робити дракар, оскільки у вільному доступі були креслення. Це був перший крок у створенні городища. Показати, що ми щось можемо, вміємо, - розповідає автор проекту «Городище Оствиця» Юрій Ойцюсь.

На створення човна пішло три місяці. Створювали дракар під відкритим небом на території музею. Після того, як човен спустили на воду, він став не лише окрасою озера, а й захоплюючою історико – культурною атракцією міста.

 «От створили цей човен. Він показав, що людям це цікаво. Ми буквально за тиждень чи за два, на ньому більше двохсот чоловік перекатали з екскурсією на городище. Як показують екскурсії, 95% людей не знають, що таке городище. Люди були вражені, здивовані. Екскурсії складалися із двох частин: одна водна, а друга частина піша. Ми піднімаємося на городище і розповідаємо, що це і для чого, і коли».

Човен є, тепер можна попрацювати й над створенням самого музею. Поки ініціатори разом із містянами розчищали територію від чагарників та сміття, архітектори створювали візуалізацію самого городища.

 «Наша задача була – цей дух, цю ідею, відобразити у графічних зображеннях, придумати технологію, як воно буде працювати, і подати його правильно для того, щоб за допомогою цього проекту легше було комуні кувати з усіма службами, з людьми, які долучаються, і щоб всі ми побачили кінцевий образ і зрозуміли, що це за проект», - розповів архітектор Дмитро Котляров.

 На створенням візуалізації працювала уся команда майстерні архітектури та дизайну MOST. Досвіду у створення парків історичних реконструкції у них не було, однак разом із фахівцями вдалося разом досягти бажаного результату.

 «Спочатку ми довго дуже проговорювали різні локації, якби воно повинно було бути. Потім прийняли рішення про розподіл на зони. По факту виділили три глобальних зони: зона історичної реконструкції, де буде все максимально автентичне. Друга зона – це зона де ідуть подієві заходи зі сценою. І третя зона – це господарська», - говорить Дмитро Котляров.

 Поки тривав процес підготовки місця для парку, майстер Олег Петренко часу не гаяв і у своїй майстерні вже створював новий, вже давньоруський човен лодь Ладу.

 «Це гіпотетична лодь. Тому,що як таких знахідок немає, щоб зробити повну реконструкцію. Є в нас лише частини, якісь описи в літописах описані. Ми зібрали всю цю інформацію до купи і робимо гіпотетичну лодь, таку якою вона могла б бути. Цей човен самі намалювали. Але виходячи з певного досвіду з попереднім човном, то профіль вимальовується з попередніх проектів,» - розповідає майстер Олег Петренко.

Ладу створювали як пару дракару. Адже у творців «Городища Оствиця» в планах є й проведення фестивалю прадавніх човнів.

 «Ідея створення ще одного човна народилася під час будівництва дракара гунгніра. Оскільки це варязький човен, він більше імпортний. Це не стільки наші технології, а скільки завезені до нас. Ну варяги тут були, вони привозили сюди свої човні ті самі, і амуніцію, і порядок ведення бою. Це фактично еліта воїнів… Ну і захотілося все таки щось прив’язане до нашого регіону, до слов’ян, до Русі», - розповів Олег Петренко.

 Особливістю Лади є те, що її будівництво розпочинали на основі однієї колоди сторічної сосни, так званого моноксилу. Довжина човна становить 7 метрів, а ширина – трохи більше двох метрів. Над створенням лоді працювали усі члени клубу історичної реконструкції "Оствиця". Вона стане парою дракару на міському озері і ще однією приманкою для туристів.

 «Ізюминка для Басів кута, для нашого міста. На ряду з дракаром, буде човен – колега. Цікаво людям на скільки я знаю. Цікаво відкривати навіть Басівкутське водосховище і городище яке там є. Багато, відсотків 90% навіть не знають історію тієї місцевості. »

Ще кілька тижнів у майстерні активно тривали роботи. І ось нам випала можливість стати свідками того, як набійну лодь Ладу спускають на воду. Однак на цьому рівняни не планують зупинятися.

 «Сьогодні спустили на воду набійну лодь Ладу, яку ми зробили клубом історичної реконструкції «Оствиця». Головний майстер в нас Олег Петренко, він можна сказати, зробив цей човен своїми руками. На майбутнє у нас плани створення трохи меншого човна – вітрильника на два чоловіка. Ну а далі, на наступний рік ми плануємо вже десь такий метрів 15-18 човен, який стаціонарно буде стояти на Басів куті», - розповів Юрій Ойцюсь.

Після того, як човен спустили на воду, разом із організаторами та гостями дійства він відправився на «Оствицю», де разом із дракаром буде чекати на нові мандрівки. Семиметрова Лада одночасно може перевозити до 20-ти людей. Усі, кому вдалося вперше випробувати набійну лодь, були у захваті.

 «Взагалі вражень, емоцій купа. Переповнюють навіть дуже позитивні емоції. Тому, що я вперше приймаю участь у такому проекті. Це нове дихання в Рівному, в Рівненщині, і взагалі … Це новий початок чогось нового», - ділиться враженнями рівнянин Іван Ромашко.

Поки дракар Гунгнір та лодь Лада дарують рівнянам нові емоції, організатори проекту тим часом готуються до фестивалю прадавніх човнів, який планують провести на теренах міста вже цього літа. Саме тут буде унікальна можливість побачити прадавні човни, які створювали у різних куточках нашої країни в 9-17 століттях.