"Несе Галя воду, коромисло гнеться" - слова відомої української пісні. З новими технологіями більшість і забули про криницю журавля та про носіння відер особливим способом. Не так ще давно наші бабусі носили воду з колодязя за допомогою спеціального коромисла. Як воно виглядало та як набирали воду із криниці журавля у сюжеті далі.

Криниця – то наша живиця! Навколо неї облаштовувалося життя. Це стверджують біблійні тексти. А й справді старожили відносилися до неї по особливому. За водою ходили переважно жінки, брали два відра і несли їх за допомогою коромисла.

Колодязь був далеко. Було цікаво людям, зустрічалися. Не хотіли розходитися все говорили. Про онуків.

Пані Тетяна, ще якихось двадцять років тому, ходила за водою з коромислом. Жінка демонструє як відбувався, вже не знайомий молоді в наш час, процес.

Ми носили знизу вверх на гору.

Набравши до двадцяти літрів води жінки брали коромисло, по два боки розміщали відра. А брали воду у тодішній криниці, яку в народі називали - журавель.

Наші українці люди винахідливі. Щоб було людям легше.

Головне вміння полягало у рівновазі. Господині розповідають, неодноразово траплялося, що вода дорогою розливалася, і до дому приносили на пів порожні відра. І тоді доводилось ходити до криниці декілька разів. 

Дивіться також: на Рівне нщині вишивають пухнасті, рельєфні картини