Цей та багато інших віршів написала жителька Демидівського району, науковий співробітник національного заповідника "Поле Берестецької битви" - Світлана Скруха. Певна рядки вірша можуть зачепити за живе, а також чомусь навчити.
Мета достукатись до людського серця, аби людина щось почерпнула і щоб цей світ став добрішим.
Світлана "ловить" музу будь де. Інколи під час роботи вдома, інколи йдучи по вулиці. Рядки віршів відразу переносить у комп'ютер. Видала вже дві збірки. Каже, щоразу це як народження дитини.
Коли ти бачиш, що тебе сприймають...звичайно знову хочеться творити.
Працюючи у національному заповіднику "Поле Берестецької битви", жінка зізнається, така атмосфера наштовхує на роздуми. А старовинні речі на написання віршів.
Під час археологічний розкопок знайшли шкіряний гаманець, у якому був жіночий перстень, сплетений з тонких срібних дротиків.
Окрім віршів, Світлана Скруха любить співати. Написала колядку, яку нині виконує вся Україна. Полюбляє співати її і сама.
Жінка запевняє, її завжди підтримує родина у всіх починаннях. І це надзвичайно важливо. У планах написати прозовий твір, а також організувати творчий вечір.
Дивіться також: як колись на Поліссі весну закликали?